Дійсне причастя

До причастя в лінгвістиці двояке ставлення. Частина філологів вважає його особливої формою дієслова, ж інші мовознавці впевнені, що воно є самостійною частиною мови в російській мові.

Тим не менш, причастиями, незалежно від їх конкретного визначення, позначаються ознаки предметів за їх дії. Вони поєднують у собі властивості двох частин мови - прикметника і дієслова. До дієприкметникам задаються питання: «Який?» («Яка?», «Які?», «Яке?»), «Що робить?», «Що робити?», «Що зробив?».

Як і прикметники, дієприкметники і в роді, причому тільки в єдиному, і в числі, і в відмінку узгоджуються з іменниками. Їх початковою формою, так само як і у прикметників, є називний відмінок чоловічого роду однини, наприклад: закритий, що стоїть, що йде.

Існує два розряди цієї частини мови: пасивні і дійсні причастя. Розглянемо їх окремо.

Дійсне причастя позначає той ознака предмета, який створюється його дією. Наприклад, біжить хлопчик - той, який сам біжить, який бігав хлопчик - той, який сам втік.

При цьому дійсне причастя має форму теперішнього і минулого часу.

Інший розряд дієприкметників - пасивні, вони показують той ознака, яка у предмета створюється під впливом іншого предмета.

Приклади: книга, прочитана хлопчиком - книга, яку прочитав хлопчик- будинок, побудований будівельниками - будинок, який будівельники побудували.

Таким чином, ми бачимо тут дві різні форми причастя та дві абсолютно різні ситуації: у першому випадку дія робить те іменник, той предмет, який є визначальним словом, у другому - дія проводиться кимось над ним.

Дійсне причастя відрізняється промови цілим рядом особливостей, в тому числі і типом своєї освіти.

У російській мові словотвір причастя взаємопов`язане з тими відмінностями дієслова, які виражаються в їх вигляді і перехідності. Таким чином, утворити від одного дієслова всі чотири форми причастя неможливо.

Від перехідних і неперехідних дієслів утворюються дійсні причастя, а тільки лише від перехідних - пасивні.

Дійсні дієприкметники теперішнього часу створюються тільки від дієслів недосконалого виду, і ні в якому разі - від дієслів доконаного виду, які не мають форми теперішнього часу. Те ж саме можна сказати і про пасивні дієприкметники.

Приклади: плакати - плачуть - плачущій- любити - люблять - люблячий.

Таким чином, неперехідні вчинені дієслова утворюють тільки дійсні причастя, причому в минулому часі.

Приклади: який пробіг, який стрибнув.

Пасивні дієприкметники, що вживаються в теперішньому часі, не можуть утворюватися від таких дієслів, як полоти, жати, голити, піч і т.д.

Розглянемо суфікси, з якими утворюється ця частина мови.

У разі утворення від відповідного дієслова першої дієвідміни використовуються суфікси -ущ, -ющ (Тающий - тануть, стелеться - стеляться, колишеться - колишуться і т. Д.) І - ащ, -ящ - від другої дієвідміни (залежний - залежать, благаючий - молять, жалячий - жалять, яка хвалить - хвалять, клеїть - клеять).

Минулий час дійсних дієприкметників - це основа невизначеною дієслівної форми. Суфікси, які при цьому використовуються: -ВШ при основі на голосну літеру: кричати - кричав - крічащій- -Ш - при основі на приголосний звук.

Потрібно пам`ятати, що дієслово «йти» утворює дійсне причастя в минулому часі: йти - йшов - йшов.

Причастя, точно так само, як і прикметники, мають повної та короткої формами. Їх повні форми змінюються за родами, числами і за відмінками.

Приклади:

Ми живемо в державі, що займає одну шосту частину суші.

Сорт темною, практично чорної вишні, виведеної у Франції, називається Мірабель.

Короткі ж форми не мають відмінків, у них міняється тільки число і рід.

Приклади:

Книга давно написана і відправлена в друкарню.

Роман уже давно написаний і опублікований.