Кантемирівська дивізія - славне і грізне ім'я

Кантемирівська дивізія, незважаючи на окремі недоліки її командування, що стосуються міжнаціональних відносин, залишається військовим підрозділом Російської Армії, яке сміливо можна назвати елітним.

Саме слово «дивізія» у назві було, по всій видимості, військовою хитрістю. Насправді, в 1942 році був сформований цілий танковий корпус під номером 17. Що і говорити про те, що його штатна комплектація значно перевершує дивізійну.

Станом на 1943, кількість танків в дивізії Вермахту становило 200, проте реалії демонстрували набагато меншу оснащеність, приблизно на третину, що було викликано постійними бойовими втратами і технічними несправностями.

Сімнадцятий танковий корпус, на базі якого формувалася Кантемирівська дивізія, мав на озброєнні 180 танків, при їх абсолютному якісну перевагу над німецькими. Кількість Т-34 коливалося в межах 55-70, а були ще й важкі КВ, і легкі Т-60, що перевершували німецькі танки, складали основу технічного парку Вермахту. Але ситуація на військовій сцені складалася драматична, незважаючи на технічну перевагу радянських танкових військ. Панування в повітрі на той момент утримували німецько-фашистські війська, що сильно ускладнювало успішну роботу наших бронетанкових сил.

Свою грізну ім`я, а також звання гвардійського, корпус отримав на честь невеликого населеного пункту, з важкими боями звільненого ним, тоді ж і змінився номер на 4-й.

Попереду були важкі бої, і славна традиція давати почесні назви на честь міст і сіл, які звільняються корпусом, продовжилася на батальйонному рівні. Сталінград, Західна Україна, Краків, Дрезден, Ельба і, нарешті, Прага - ось коротко бойовий шлях, який пройшла Кантемирівська танкова дивізія.

Тридцять два вояка дивізії удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 5 стали повними кавалерами Ордена Слави, а всього нагороджених - більше 20 000 чоловік.

Окремий парад в 1946 році присвячувався радянським танкістам, і по Червоній площі пройшли танки Кантемирівців. Було це 8 вересня, і з тих пір виникла ще одна славна традиція - відзначати в цей день свято танкістів.

У повоєнний час Кантемирівська дивізія багаторазово піддавалася реформуванню. До її назви додалося ім`я Ю.В. Андропова. Змінювалося озброєння, до бойового складу вводилися додаткові підрозділи, що відповідають за протиповітряну оборону (з досвіду Великої Вітчизняної війни). Були додані самохідні гармати, в тому числі і далекобійні гаубиці «Акація», здатні з високою точністю вражати цілі на дистанціях до 24,5 кілометрів, і САУ «Мста». Не залишилася без уваги і мотопіхота, без підтримки якої танкам в сучасній війні не обійтися.

Що стосується мобільного комплексу ППО «Тор», то рівних йому практично немає. Скромно замовчуються дані про кількість цих всепогодних станцій, якими володіє Кантемирівська дивізія. Фото тільки демонструє наявність їх в її бойовому складі. На озброєнні також складаються безпілотні розвідувальні апарати.

У сучасних, на жаль, не завжди мирних умовах дивізія продемонструвала свою боєздатність і вміння відстоювати інтереси Росії і її територіальну цілісність.

При проведенні військової реформи в 2009 році, Кантемирівська дивізія була перейменована. Тепер це 4-а Окрема Танкова бригада. Втім, є надія, що славне і грізне ім`я їй буде повернуто. Від такого відмовлятися не можна.