Схиляння прізвищ у російській мові: важкі випадки

Схиляння прізвищ у російській мові має свої особливості, що залежать в першу чергу від походження слів. Навіть філологи деколи не можуть у даному питанні, особливо якщо ім`я власне має два варіанти, і в кожному з них воно коректно звучить.

Характерним закінченням для російських прізвищ буде -ський (-ской), -ов (-ів), -ін (-ин). Сюди ж відносять і власні імена, утворені без суфікса (наприклад, Толстой). Схиляння прізвищ такого походження буде схоже з зміною прикметників. Наприклад, "Петрову Івану", "Петрової Анною". Як видно, в даному випадку прізвища змінюються і в залежності від роду (чоловічого чи жіночого відповідно).

Інше правило застосовується до тих імен власним, які мають іншомовне походження і закінчуються на -их або утворені від застиглих форм (Гладких, Сєдих). Такі прізвища не відмінюються. Не змінюються також такі прізвища, як Живаго, Семеняга та інші, що закінчуються на -аго, -яго.

Схиляння чоловічих прізвищ у деяких випадках відрізняється від жіночих. Так, якщо наприкінці останніх варто приголосний звук, то вони не будуть змінюватися. Наприклад, можна сказати: "Дозвольте виступити Лілії Герман!", Але: "Передайте сіль Володимиру Герману". Таким чином, одні й ті ж прізвища, утворені нетрадиційним способом або запозичені з інших мов, що закінчуються на приголосний звук, змінюються за відмінками як іменники, якщо ставляться до чоловіків, і вимовляються в первісному вигляді, якщо належать жінкам.

Виняток становить схилення вірменських прізвищ. В даному випадку, незалежно від того, якої статі адресується звернення, воно залишається незмінним. Наприклад, "Карену Мартиросян" або "Діані Мартиросян".

Багато російських прізвищ закінчується на -ко. В основному вони прийшли з української мови (Шевченко, Тарасенко та ін.). Дані слова також не змінюються незалежно від того, до кого звертаються: жінці чи чоловікові. Особливо важливо враховувати такі нюанси в офіційних документах.

Схиляння прізвищ, що мають іноземне походження і закінчуються на голосний звук (Дюма, Гюго, Золя), часто викликає труднощі. Потрібно запам`ятати, що в даному випадку при будь-якому зверненні слова не змінюються. При цьому російські запозичені прізвища, які мають у закінченні ненаголошений звук -а (-я) (Окуджава, Варава, Кафка), схиляються за принципом іменників. Винятком тут будуть тільки ті, в яких передостаннім варто голосна -и. Наприклад, Гарсіа, Моріа.

Схиляння прізвищ, наприкінці яких знаходиться ударний звук -а (Сковорода), можливо тільки, якщо вони мають слов`янське походження. Запозичені слова залишаються незмінними (наприклад, книги Дюма). Не відмінюються чоловічі прізвища, наприкінці яких стоять -е, -е, -у, -ю (Орджонікідзе, Короджалі та ін.).

У складених іменах корейського або в`єтнамського походження схиляється тільки остання частина. У російських подвійних прізвищах змінюються обидві частини, якщо кожна з них сама по собі вживається в іншій формі (наприклад, Лебедєва-Кумача). В іншому випадку перше слово необхідно залишити в первісному вигляді (Сквозник-Дмухановского).

Правила, за якими відбувається схилення прізвищ, дуже важливі при оформленні різних документів або просто при зверненні до знайомого для того, щоб не потрапити в незручну ситуацію.