Коли скасували кріпосне право в Росії

Той момент, коли скасували кріпосне право, по праву вважається переломним в історії Росії. Незважаючи на поступовість проводилися реформ, вони стали значним поштовхом у розвитку держави. Цій даті недаремно надається таке значення. Кожен, хто вважає себе освіченою і грамотною людиною, повинен пам`ятати, в якому році скасували кріпосне право в Росії. Адже якби не Маніфест, підписаний 19 лютого 1861 і звільняв селян, ми б сьогодні жили в зовсім іншій державі.

Кріпацтво на Русі було своєрідною формою рабства, що поширювалася тільки на сільських жителів. Ця феодальна система стійко трималася в країні, яка прагнула стати капіталістичної, і значно гальмувала її розвиток. Особливо очевидним це стало після того, як в 1856 р була програна Кримська війна. На думку багатьох істориків, наслідки поразки не були катастрофічними. Але вони яскраво показали технічну відсталість, економічну неспроможність імперії і розмах політичної кризи, загрожувала обернутися революцією селян.

Хто скасував кріпосне право? Природно, під Маніфестом стояв підпис царя Олександра II, який правив у той період. Але поспішність, з якою було прийнято рішення, говорить про вимушеність цих заходів. Сам Олександр визнавав: зволікання загрожувало тим, що «селяни звільнили б себе самі».

Слід зазначити, що питання про необхідність реформ у сільському господарстві піднімалося неодноразово вже на початку 1800-х рр. Особливо наполегливо говорили про це ліберально налаштовані верстви дворянства. Однак відповіддю на ці заклики було лише неквапливе «вивчення селянського питання», яким прикривалося небажання царизму розлучатися зі звичними засадами. Але повсюдне посилення експлуатації призвело до невдоволення селян і численних випадків втечі від поміщиків. При цьому розвивається промисловість вимагала робочих рук у містах. Необхідний був і ринок збуту для вироблених товарів, а повсюдне натуральне господарство перешкоджало його розширення. Зміцнення радикальних настроїв громадськості сприяли революційно-демократичні ідеї Н.Г. Чернишевського і Н.А. Добролюбова, діяльність таємних товариств.

Цар і його радники, коли скасували кріпосне право, проявили політичну далекоглядність, зумівши знайти компромісне рішення. З одного боку, селяни отримали особисту свободу і громадянські права, нехай і ущемлені. Загроза революції відстрочити на значний період часу. Росія в черговий раз отримала світове визнання як прогресивна країна з розумним правлінням. З іншого боку, Олександр II зумів у проведених реформах в першу чергу врахувати інтереси поміщиків і зробити їх вигідними для держави.

Всупереч думці освічених дворян, котрі аналізували європейський досвід в порівнянні з російською дійсністю і представляли численні проекти майбутніх реформ, селяни отримали особисту свободу без землі. Наділи, які видавалися їм у користування, залишалися власністю поміщиків до їх повного викупу. На цей період селянин опинявся «тимчасово зобов`язаним» і був змушений виконувати всі колишні повинності. В результаті свобода ставала лише гарним словом, а положення «сільських обивателів» залишалося як і раніше вкрай важким. На ділі, коли скасували кріпосне право, одну форму залежності від поміщика замінили іншою, в деяких випадках ще більш обтяжливою.

Незабаром держава стала виплачувати за нових «власників» вартість наділяються земель, по суті, надаючи кредит під 6% на рік на 49 років. Завдяки цьому «добродійному діянню» за землі, реальна вартість яких була близько 500 млн. Рублів, казна отримала близько 3 млрд.

Умови проведення реформ не влаштовували і найбільш ініціативних селян. Адже власність на наділи переходила немає до кожного хліборобові конкретно, а до громади, яка допомагала вирішувати багато фінансові проблеми, але для підприємливих ставала перешкодою. Наприклад, податі і викупні платежі селяни здійснювали усім світом. У підсумку доводилося платити і за тих членів громади, хто сам цього з різних причин зробити не міг.

Ці та багато інших нюансів призвели до того, що по всій Росії, починаючи з березня 1861, коли скасували кріпосне право, стали спалахувати селянські бунти. Їх число по губерніях обчислювалося тисячами, лише найбільш значних було близько 160. Проте побоювання тих, хто очікував «нової пугачовщини», не виправдалися, і до осені того ж року заворушення вщухли.

Ухвалення рішення про скасування кріпосного права зіграло величезну роль у розвитку капіталізму і промисловості в Росії. За цією реформою пішли й інші, у тому числі судова, значною мірою зняли гостроту суперечностей. Проте надмірна компромісність змін і явна недооцінка впливу народовольчеських ідей стали причиною вибуху бомби, від якого загинув 1 березня 1881 Олександр II, і революцій, що перевернули країну на початку ХХ століття.