Політика воєнного комунізму: коротко про причини, хід та результати

Щоб відповідально розібратися в тому, що собою являла політика воєнного комунізму, коротко розглянемо суспільні настрої в буремні роки Громадянської війни, а також положення більшовицької партії в цей період (її участь у війні і урядовий курс).

1917-1921 роки були надзвичайно тяжким періодом в історії нашої батьківщини. Такими їх зробили кровопролитні війни з безліччю протиборчих сторін і складна геополітична ситуація

Політика воєнного комунізму: коротко про становище ВКП (б)

У цей важкий час в різних частинах колишньої імперії за кожен клаптик її земель билося безліч претендентів. Німецька армія-місцеві національні сили, які намагалися створити власні держави на уламках імперії (наприклад, формування УНР) - локальні народні об`єднання, якими командували регіональні авторітети- поляки, що вторглися в 1919 році на українські території-білогвардійські контрреволюціонери- союзні останнім формування Антанти- і, нарешті, більшовицькі частини. У цих умовах абсолютно необхідною запорукою перемоги була повна концентрація сил і мобілізація всіх доступних ресурсів для військового розгрому всіх супротивників. Власне, цією мобілізацією з боку комуністів і був воєнний комунізм, що проводиться керівництвом ВКП (б) з перших місяців 1918 року по березень 1921 року.

Політика воєнного комунізму: коротко про сутність режиму

В ході своєї реалізації згадана політика викликала чимало суперечливих оцінок. Основними її моментами були такі заходи:

- націоналізація всього комплексу промисловості і банківської системи країни-

- монополізація державою зовнішньої торгівлі-

- примусова трудова повинність усього населення, здатного до трудової діяльності-

- продовольча диктатура. Саме цей пункт став найбільш ненависним для селян, оскільки проводилася насильницька конфіскація частини зерна на користь солдатів і голодуючого міста. Продрозкладка і сьогодні часто виставляється як приклад звірств більшовиків, проте слід зазначити, що з її допомогою були істотно згладжені продовольчі проблеми робітників у містах.

Політика воєнного комунізму: коротко про реакцію населення

Відверто кажучи, військовий комунізм був силовим способом примусу народних мас до підвищення інтенсивності роботи на перемогу більшовиків. Як уже згадувалося, основну частину невдоволення Росії - селянської на той момент країни - викликала продрозверстка. Однак, справедливості заради, потрібно сказати, що цим же прийомом користувалися й білогвардійці. Він логічно витікав з положення справ в країні, оскільки Перша світова і Громадянська війни абсолютно зруйнували торгові традиційні зв`язки між селом і містом. Це призвело до плачевного стану безлічі промислових підприємств. Існувало при цьому невдоволення політикою воєнного комунізму і в містах. Тут, замість очікуваного підвищення продуктивності праці і пожвавлення економіки, навпаки, відбулося ослаблення дисципліни на підприємствах. Заміна старих кадрів на нові (які були комуністами, але далеко не завжди кваліфікованими управлінцями) призвела до відчутного занепаду промисловості і зниження економічних показників.

Підсумки громадянської війни: коротко про головне

Незважаючи на всі складнощі, політика воєнного комунізму все ж виконала уготованную їй роль. Нехай і не завжди успішно, однак більшовики змогли зібрати всі сили проти контрреволюції і вистояти в битвах. Разом з тим, вона викликала народні виступи і серйозно підірвала авторитет ВКП (б) в середовищі селянства. Останнім таким масовим виступом стало Кронштадтське, що відбулося навесні 1921 року. В результаті чого Леніним був ініційований перехід до так званої Нової економічної політики. НЕП 1921 року в найкоротші терміни допоміг відновити народне господарство.