Нова економічна політика

1920-ті роки - це унікальний в радянській історії період. У цей час більшовики змушені були дозволити існування ринкових відносин і провести реформи, що ввійшли в історію під назвою нова економічна політика (або неп). Що ж стало причиною таких змін?

Початок і передумови

На початку 1921 р влада вже фактично перебувала в руках більшовиків. Іноземні інтервенти були вигнані, білий рух і національні армії розгромлені. Але до повного спокою в країні було далеко. У різних регіонах раз у раз спалахували антирадянські повстання, що ставили під загрозу існування радянського режиму. Одне з них, Кронштадтське, відбулося в березні 1921 р, прямо під час Х з`їзду РКП (б). Політика воєнного комунізму, яка була зручна для самих більшовиків, вела до зубожіння решти населення.

Замислюватися про зміни радянському керівництву доводилося ще й тому, що надії на світову революцію розтанули, як торішній сніг. Змусити світовий пролетаріат піднятися зі зброєю в руках не вдалося, більше того, довелося навіть поступитися частиною території дореволюційної Росії, визнавши незалежність Прибалтійських республік, Польщі та Фінляндії. Тому потрібно було зміцнювати владу на власній території, не сподіваючись на нові революційні походи.

Всі перераховані фактори і призвели до прийняття Х з`їздом РКП (б) рішення перейти до нової економічної політики. Більшовикам довелося пом`якшити податкову політику і дозволити приватне підприємництво. Перебудовувалася і робота державних підприємств, які повинні були орієнтуватися не на планові показники, а на прибуток. Таким чином, сутність непу полягала в тому, що в економіці почали існувати, хай і дуже обмежені, але все-таки ринкові відносини.

Сутність реформ

Тепер коротко про те, що ж являли собою всі ці реформи. У сільському господарстві була скасована продрозверстка, схожа більше на здирство, а не на податок. Замість неї запроваджувався продовольчий податок, що стягується з конкретного селянського господарства. Його розмір був набагато менше. Пізніше селянам дозволили орендувати землю і користуватися найманою працею. Але нова економічна політика в селі не відразу принесла свої плоди. Цьому перешкодив і масовий голод 1921-1923 років в Поволжі та на півдні України, і велика кількість податків, які стягувалися з селян. У березні 1922 оподаткування на селі впорядкували, увівши єдиний натуральний податок, обчислюваний в пудах жита.

У містах нова економічна політика теж принесла чимало змін. Зокрема, дозволялася вільна торгівля. З`явилися численні товарні біржі і ярмарки. Стало можливим створювати приватні підприємства - кустарні або ремісничі виробництва. Дрібні і частково середні промислові підприємства повертали колишнім власникам. Також було дозволено брати в оренду державні фабрики і заводи. Право орендувати підприємства отримали не тільки радянські громадяни, а й іноземні підприємці. Що ж стосується державного сектора, то тут були створені об`єднання державних підприємств - трести. Але і в містах реформи теж не відразу пішли гладко. Адже разом з ринковими відносинами прийшли і гроші, і зростання цін, і безробіття. Тому в містах СРСР, як і в країнах капіталізму, стали виникати страйки на підприємствах. Перший серйозний криза вибухнула навесні 1923 через так званих ножиць цін коли вартість промислових товарів виявилася вищою сільгосппродуктів. В результаті селяни стали приховувати свою продукцію, щоб не віддавати її за безцінь. Щоб запобігти хвилювання в країні, більшовицьке керівництво вирішило знизити ціни на промислові товари.

Успіхи і суперечності

І все ж, незважаючи на ряд протиріч, нова економічна політика принесла свої плоди. До 1925 р велика промисловість змогла досягти довоєнних темпів виробництва. Збільшилися і темпи виробництва сільгосппродукції. Запровадження стабільної валюти - забезпеченого золотом червінця - сприяло зміцненню економіки.

Разом з тим, протягом усього свого існування нова політика відрізнялася суперечливістю і обмеженістю. Політичний устрій держави залишилося незмінним: влада, як і раніше, зберігалася в руках більшовиків. Підприємці, які у ході непу, не мали жодних політичних прав. Та й діяльність їх була дуже обмеженою: всі великі підприємства, зовнішня торгівля, банки, транспорт залишилися під управлінням держави. Ставало все більш очевидним, що неп - це просто тимчасовий захід більшовиків, а не стабільна і довгострокова політика.