Гасла СРСР і їх пропагандистське значення

У перші роки радянської влади партією була поставлена задача ліквідації безграмотності. На період її виконання роль просвітителя широких народних мас повинен був взяти на себе наочний агітматеріал. Як правило, він представляв собою яскраву картинку, надруковану на папері і забезпечену дохідливим текстом. Для того щоб ті, хто ще не освоїв грамоту досконало, що не перенапружувалися, букв повинно було бути поменше.

Після утворення Радянського Союзу в 1922 році плакати не втратили свого пропагандистського значення, хоча читати з часом навчилася велика частина населення. Гасла СРСР множилися, їх вигадували так, щоб на кожну життєву ситуацію знайшовся хоча б один підходящий. Найголовніший, про пролетарів, яким потрібно неодмінно об`єднатися у всесвітньому масштабі, друкували на грошах і короткий зміст майже всіх газет, щодня. Щоб народ не забував про головну мету.

Але тільки здається, що це дуже вже легка справа - складати гасла. СРСР був дуже політизованою країною, і будь-яка неточність формулювання могла спричинити для автора вислову вкрай прикрі наслідки. За ідеологічною правильністю кожної газетної строчки - не те, що поліграфічного агітаційного матеріалу, видаваного величезними тиражами, - стежила ціла армія підготовлених цензорів, прекрасно знають, що лінія партії деколи коливається, і потрібно встигати вчасно міняти напрям руху.

Першими яскравими предметами, на які звертав увагу приїхав в нашу країну іноземець, були гасла. СРСР був закутаний кумачем, особливо у свята. Сенс деяких текстів було важко зрозуміти без певної підготовки. Наприклад, дуже довга цитата з одного ленінського опусу, написана на червоному тлі білими літерами, роз`яснювала, що газету не можна розглядати тільки як агітатора. Вона ще й пропагандист. Але і цього мало, такий прозаїчний повсякденний предмет вартістю в 2 копійки, виявляється, ще й колективний організатор.

Інші гасла СРСР були лаконічними, в них часом просто перераховувалися основні цінності, піддаються впливу народу, - такі, як «Ленін», «партія» та «комсомол». Або «мир», «праця» і «май», до яких дотепники усно додавали ще кілька місяців, щоб мало не було.

Часом з промови чергового генсека вибиралася якась цитата, в якій, як правило, сенсу було не більше, ніж в будь-якому заклику «всіляко покращувати» або «примножувати» що-небудь, і друкувалася поряд із зображенням лідера, який промовив цю мудрість.

Простежується певна наступність, якою слідували радянські гасла і плакати. СРСР був країною наукового атеїзму, але сам методологічний підхід був запозичений у церкві. Транспаранти на першотравневих або листопадових демонстраціях виконували ту ж роль, що і хоругви під час хресних ходів, зображення вождів слід було нести так само ревно, як святі лики, а мощі розташовувалися прямо на головній площі країни.

Завершувало схожість начисто позбавлене науково-матеріалістичного підходу твердження, що людина, яка померла кілька десятиліть тому, живіше буде, чим всі присутні і відсутні на даному заході, разом узяті.

Тематика радянського агітпропу була різноманітною. Дітям внушалась необхідність чистити зуби і бути пильними, як Павлик Морозов. Дорослим пропонувалося зберігати гроші в ощадкасі і теж багато не базікати, щоб не стати знахідкою для шпигуна. Особливої уваги заслуговують гасла СРСР про роботу. Констатація неминучості приходу до перемоги комуністичної праці межувала з обіцянкою виконати достроково план, неважливо, якийсь конкретний або так, взагалі.

Займалися виготовленням наочної агітації найчастіше трудові артілі, для яких це справа, незважаючи на заборону приватного підприємництва, служило джерелом непоганого доходу. Кожне підприємство - сільськогосподарське або промислове - було зобов`язане витрачати певну частину своєї госпрозрахункової прибутку на транспаранти, плакати, гасла та іншу мішуру, покликану створювати ілюзію поступального руху до комунізму. Виходило не дуже ...