Смерд - це вільна людина у давньоруському суспільстві

Давньоруська держава утворилася в дев`ятому столітті, процес його утворення був продиктований складаються господарсько-економічними відносинами, подальшим ускладненням соціального устрою, а смерд - це одна з найважливіших характеристик тієї епохи.

Феодалізація давньоруського суспільства

Отже, економічний розвиток початку IX століття на Русі йшло бурхливим темпом. Зароджувалися феодальні відносини, головною цінністю для яких була земля і працюють на ній люди. Родова громада при цьому активно розпадається, тепер одній сім`ї цілком під силу обробити ділянку землі, на зміну їй приходить сусідська громада. Такі процеси відбувалися і у відношенні общинного землекористування, і прав на землю, вона тепер належить окремій сім`ї. На правах спільного володіння люди користувалися луками, лісами, пасовищами. Однак все більш помітна тенденція перетворити ці володіння в особисті. Так починає формуватися поземельна приватна власність. У цьому плані на верх соціальних сходів підіймалися ті сім`ї, де була велика кількість чоловіків, здатних значно розширити земельні володіння своєї сім`ї. Сім`ї ж з невеликою кількістю чоловіків були змушені задовольнятися малим. Особливо в захопленні земель досягли успіху вожді-воїни.

Ускладнення соціального устрою

Такий розподіл земельних ресурсів неминуче вело і до соціального розшарування в середовищі спочатку вільного населення. Найбільш благополучні сім`ї досить швидко пристосувалися до нових економічних і господарських умов і змогли залишитися вільними хліборобами, так з`являються смерди. Визначення цього терміну можна виразити у формулюванні, що це люди, які зберегли особисту і економічну незалежність в період бурхливого розвитку феодальних відносин. У ранньофеодальний період такі люди становили більшість населення давньоруського суспільства. Однак з подальшою еволюцією феодального ладу багато з них втрачають цей статус, перетворюючись на різного роду залежні верстви населення. При цьому смерд - це не однорідна категорія соціуму, серед них виділяються заможні, іменовані мужами, а також «ВОІ», які мали право і були зобов`язані брати участь у війнах (неодмінною умовою була необхідність повністю екіпірувати себе для воєнних дій).

Закріпачення вільних общинників

Зі зміцненням держави посилювалися і його привілейовані верстви. Так як логіка феодалізму вимагає постійного підвищення експлуатованого населення, то поступово великі земельні власники стали перейматися великою кількістю вільних общинників. Тому смерд - це була своєрідна загроза майбутньому добробуту феодала, і останні намагалися багатьма способами перетворити перших в залежних від них людей. І це досить часто виходило, чому сприяли і природно-кліматичні умови. Неврожаї, повені, посухи - всі ці явища призводили до того, що колись квітучі господарства смердів приходили в занепад. Щоб прогодувати сім`ї, вони були змушені звертатися за допомогою до феодалів, і так потрапляли в кабалу до багатих одноплемінників. За взяті в борг гроші, насіння, знаряддя праці вони повинні були розплачуватися.

Це можна було зробити різними способами. Одна частина боржників укладала з кредитором договір («ряд» у давньоруській транскрипції) і працювали на нього певну частину свого часу, відпрацьовуючи таким чином борг. Цих людей називали «рядовичи». Інша частина також розплачувалася за борг («купа» в давньоруській транскрипції), але вже не могла піти від кредитора, поки повністю не відшкодує взяте в борг майно. Таких людей називали «закупи».

Новий зміст поняття

Проте після розплати людина знову ставав вільним. Смерд в Давній Русі - це певний стан людини, що характеризує його положення в феодальному суспільстві. Цей статус міг бути втрачений назавжди: якщо людина була не в змозі виконати зобов`язання, то він ставав холопом, уже неповноправним людиною, лише на сходинку вище раба. Згодом, з історичним розвитком, слово втратило свій первісний зміст. У Росії XVI-XIX століть смерд - це зневажливе позначення людей незнатного походження, вживане в колах знаті російського суспільства.