Імперія - це якась форма держави? Самі великі імперії світу

Слово «імперія» останнім часом у всіх на слуху, воно навіть стало модним. На ньому лежить відблиск колишньої величі і розкоші. Що ж таке імперія?

Це перспективно?

Словники та енциклопедії пропонують основне значення слова «імперія» (від латинського слова «imperium» - влада), сенс якого, якщо не вдаватися в нудні подробиці і не вдаватися до сухої науковій лексиці, зводиться до наступного. По-перше, імперія - це монархія, на чолі якої стоїть імператор або імператриця (Римська імперія, Російська імперія). Однак для того, щоб держава стала імперією, його правителю мало просто назватися імператором. Існування імперії припускає наявність досить великих контрольованих територій і народів, сильну централізовану владу (авторитарну або тоталітарну). І якщо завтра князь Ханс-Адам II назве себе імператором, це не змінить суті державного устрою Ліхтенштейну (населення якого менше сорока тисяч чоловік), і не можна буде заявити, що це невелике князівство - імперія (як форма держави).

Не менш важливо

По-друге, імперіями часто називають країни, у яких є значні колоніальні володіння. У цьому випадку наявність імператора зовсім не обов`язково. Наприклад, англійські королі ніколи не іменувалися імператорами, але майже п`ять століть очолювали Британську імперію, до складу якої входила не лише Великобританія, а й велике число колоній і домініонів. Великі імперії світу назавжди запам`ятали свої імена в скрижалях історії, але чим вони закінчували?

Римська імперія (27 р. До н.е.. - 476 р)

Формально першим імператором в історії цивілізації вважається Гай Юлій Цезар (100 - 44 до н. Е.), Який до цього був консулом, а потім оголошений довічним диктатором. Усвідомлюючи необхідність серйозних реформ, Цезар провів закони, які змінили політичний устрій Стародавнього Риму. Втрачена була роль Народних зборів, прихильниками Цезаря був поповнений Сенат, який і дарував Цезарю титул імператора з правом передачі його нащадкам. Цезар почав карбувати золоті монети з власним зображенням. Прагнення його до необмеженої влади призвело до змови сенаторів (44 р. До н.е..), Організованого Марком Брутом і Гаєм Кассием. Фактично ж першим імператором став племінник Цезаря - Октавіан Август (63 р. До н.е.. - 14 р. Е.). Титул імператора в ті часи позначав верховного воєначальника, який здобув значні перемоги. Формально Римська республіка ще існувала, а сам серпня іменувався принцепсом («перший серед рівних»), але саме при Октавиане республіка набула рис монархії, подібної східним деспотичним державам. У 284 р імператор Діоклетіан (245 - 313 рр.) Ініціював реформи, які остаточно перетворили колишню Римську республіку в імперію. З цих пір імператор став іменуватися ДОМІНУС - паном. У 395 році держава розділилося на дві частини - Східну (столиця - Константинополь) і Західну (столиця - Рим) - кожну з який очолював свій власний імператор. Така була воля імператора Феодосія, який напередодні своєї смерті розділив державу між синами. В останній період свого існування Західна імперія піддавалася постійним вторгненням варварів, і в 476 році колись могутня держава остаточно буде переможено полководцем-варваром Одоакром (близько 431 - 496), який стане правити тільки Італією, відмовившись і від титулу імператора, і від інших володінь Римської імперії. Після падіння Риму великі імперії будуть виникати одна за одною.

Візантійська імперія (IV - XV ст.)

Візантійська імперія бере свій початок з Східної римської імперії. Коли Одоакр скинув останнього римського імператора, він забрав у нього гідності влади і відіслав їх до Константинополя. На землі тільки одне Сонце, і імператор теж повинен бути один - приблизно таке значення надавалося цьому вчинку. Візантійська імперія розташувалася на стику Європи, Азії та Африки, її кордони простягалися від Євфрату до Дунаю. Велику роль у зміцненні Візантії зіграло християнство, що було в 381 році державною релігією всієї Римської імперії. Отці Церкви стверджували, що завдяки вірі рятується не тільки людина, але й саме суспільство. Отже, Візантія знаходиться під заступництвом Господа і зобов`язана вести інші народи до спасіння. Світська і духовна влада повинні бути об`єднані в ім`я єдиної мети. Візантійська імперія - це держава, в якій ідея імператорської влади знайшла найбільш зрілу форму. Бог - владика всього Всесвіту, а імператор головує в царстві Земній. Тому влада імператора збережена Богом і є священною. Візантійський імператор мав практично необмежену владу, він визначав внутрішню і зовнішню політику, був головнокомандувачем армії, вищим суддею і одночасно законодавцем. Імператор Візантії - це не тільки глава держави, а й глава Церкви, тому він повинен був являти приклад зразкового християнського благочестя. Цікаво, що влада імператора тут не була спадковою з юридичної точки зору. Історія Візантії знає приклади, коли її імператором ставала людина не через вінценосного народження, а за результатами своїх реальних заслуг.

Османська (Оттоманська) імперія (1299 - 1922)

Звичайно історики ведуть відлік її існування з 1299 року, коли на північному заході Анатолії виникло Османську державу, засноване його першим султаном Османом - основоположником нової династії. Незабаром Осман завоює весь захід Малої Азії, що і стане потужною платформою подальшої експансії тюркських племен. Можна сказати, що Османська імперія - це Туреччина періоду султанства. Але строго кажучи імперія тут склалася тільки в XV - XVI ст, коли турецькі завоювання в Європі, Азії та Африці стали дуже значними. Її розквіт співпав з розпадом Візантійської імперії. Це, звичайно, не випадково: якщо десь зменшилося, то в іншому місці неодмінно додасться, як каже закон збереження енергії і влади на Євразійському континенті. Навесні 1453 в результаті тривалої облоги і кровопролитних боїв війська турків-османів під проводом султана Мехмеда ІІ зайняли столицю Візантії Константинополь. Ця перемога призведе до того, що турки забезпечать собі панівне становище в східному Середземномор`ї на довгі роки. Столицею Османської імперії стане Константинополь (Стамбул). Вищої точки свого впливу і розквіту Османська імперія досягне в XVI столітті - у часи правління Сулеймана І Пишного. До початку XVII століття держава османів стане одним з наймогутніших в світі. Імперія контролювала практично всю Південно-Східну Європу, Північну Африку і Західну Азію, вона складалася з 32 провінцій і безлічі підлеглих держав. Крах Османської імперії відбудеться в результаті Першої світової війни. Будучи союзниками Німеччини, турки зазнають поразки, в 1922 буде скасований султанат, а в 1923 році Туреччина стане республікою.

Британська імперія (1497 - 1949)

Британська імперія - це найбільше колоніальна держава у всій історії цивілізації. У 30-ті роки ХХ століття територія Сполученого Королівства становила майже чверть земної суші, а його населення - четверту частину живуть на планеті (не випадково саме англійська мова став найавторитетнішим мовою в світі). Європейські завоювання Англії почалися вторгненням в Ірландію, а міжконтинентальні - захопленням Ньюфаундленда (1583), який став плацдармом для експансії в Північній Америці. Успіху британської колонізації сприяли успішна імперіалістична війна, яку Англія вела з Іспанією, Францією, Голландією. На самому початку XVII століття почнеться проникнення Британії до Індії, пізніше Англія візьметься за Австралію і Нову Зеландію, Північну, Тропічну і Південну Африку.

Британія і колонії

Після Першої світової війни Ліга Націй вручить Сполучене королівство мандат на управління деякими колишніми колоніями Османської та Германської імперій (У тому числі - Іран і Палестина). Однак результати Другої світової війни істотно змістили акценти в колоніальному питанні. Британія, хоча і опинилася в числі переможців, змушена була взяти величезний займ у США, щоб уникнути банкрутства. СРСР і США - найбільші гравці на політичній арені - були противниками колонізації. А в колоніях тим часом посилилися визвольні настрої. У цій ситуації дуже складно і дорого було утримувати своє колоніальне панування. На відміну від Португалії і Франції, Англія не стала цього робити і передала владу місцевим урядам. На сьогоднішній момент Великобританія продовжує зберігати панування над 14 територіями.

Російська імперія (1721 - 1917)

Після завершення Північної війни, коли за Московською державою були закріплені нові землі і вихід в Балтику, цар Петро І прийняв титул Імператора Всеросійського як просили Сенату - вищого органу державної влади, заснованого десятьма роками раніше. За своєю площею Російська імперія стала третім (після Британської і Монгольської імперій) з коли-небудь існували державних утворень. До появи державної думи в 1905 році владу російського імператора нічим не обмежувалася, крім православних норм. Петро I, який посилював вертикаль влади в країні, розділив Росію на вісім губерній. За часів Катерини II їх стало 50, а до 1917 року, в результаті територіальної експансії, їх кількість збільшилася до 78. Росія - імперія, до складу якої входив цілий ряд сучасних суверенних держав (Фінляндія, Білорусь, Україна, країни Балтії, Закавказзя та Середньої Азії). В результаті Лютневої революції 1917 року правління династії російських імператорів Романових припинилося, а у вересні цього ж року Росія була проголошена республікою.

Відцентрові тенденції всьому виною

Як бачимо, всі великі імперії рухнули. На зміну створює їх доцентровим силам рано чи пізно приходять відцентрові тенденції, що призводять ці держави якщо не до повного краху, то до розпаду.