Концтабору «Майданек». Фашистські концтабори

Друга світова війна, втім як і Перша, привела до безлічі смертей. Однак гинули не тільки солдати, офіцери, а й ні в чому не винні люди, які просто не підходили до арійського типу зовнішності, за чистоту якого так боровся німецький диктатор-тиран Адольф Гітлер. Чимало людей загинуло в концтаборах від рук жорстоких катів. Один з найбільших таборів називався «Майданек», про нього і піде мова.

Наказ

Концтабору «Майданек» перебував в передмісті Любліна, у Польщі. Свою назву він отримав від тюркського слова «площа» (майдан). Фактично будівництво подібних таборів почалося з подачі Гітлера, який віддав доручення Генріху Гіммлеру, одному з високопоставлених осіб Третього Рейху, встановити тотальний нагляд над східними територіями, захопленими Німеччиною.

Того ж дня, 17 липня 1941 року, Гіммлер призначив одного з керівників поліції - Оділо Глобочніка - відповідальним за створення структури СС і концентраційних таборів на окупованій території Польщі. Крім цього, Глобочнік був відповідальним за часткову германізацію Польщі. Центральним на східній частині окупованої території повинен був стати концтабору «Майданек», розташований в передмісті Любліна. Будівництво комплексу повинне було здійснюватися самими ув`язненими.

Розпорядження про будівництво

Офіційне розпорядження про створення табору було віддано 20 липня 1941. Саме в цей день Гіммлер озвучив наказ Глобочніку під час свого візиту до Любліна. Розпорядження наголошувала, що треба створити табір, який буде здатний вмістити близько 25-50 тисяч осіб, які, в свою чергу, будуть зайняті будівництвом відомчих будівель СС і німецької поліції. Насправді зведення комплексу було покладено на Ганса Каммлера, який обіймав одну з керівних посад управління бюджету та будівництва СС. Вже у вересні він дав розпорядження розпочати створення частини концентраційного табору, яка зможе вмістити не менше 5 тисяч чоловік. Однак через якийсь час під Києвом було захоплено неймовірну кількість військовополонених, і Каммлер змінив свої вказівки, наказавши створити 2 табори для військовополонених - «Майданек» і «Освенцим», розраховані на 50 тисяч осіб кожен.

Будівництво таборів

Спочатку перший з таборів був побудований на околиці міста Любліна, біля кладовища. Не всім сподобалося таке розташування, і цивільні влади почали протестувати, після чого Глобочнік переніс його на іншу територію, близько 3 км від міста. Після цього сюди прибули перші в`язні концтаборів.

Розширення території

Уже в листопаді Каммлер наказав розширити табір, спочатку до 125 тисяч ув`язнених, а місяць потому - до 150. Кілька місяців потому і такий місткості стало мало, тому було вирішено переобладнати комплекс. Тепер «Майданек» повинен був вміщати до 250 тисяч радянських полонених, число яких постійно зростала. Однак розрахунками Каммлера не судилося збутися. Концтабору «Майданек» був розширений ще на 20 тисяч місць, і після цього його будівництво було призупинено. У створенні нових бараків брали участь близько двох тисяч радянських полонених, з яких півтори тисячі загинули до листопада у зв`язку з жахливими умовами праці та проживання. Тобто в живих залишилося всього п`ять сотень чоловік, з яких близько 30% були вже непрацездатними. У грудні до будівництва долучилися ще півтори сотні євреїв, але відразу після цього тут вибухнула епідемія тифу, а місяць потому вона забрала з життя всіх, хто брав участь у будівництві табору.

Структура табору

Площа табору становила 95 гектарів. Вся його територія поділялась на п`ять секцій, одна з яких була виключно для жінок. Комплекс складався з безлічі будівель, серед яких були 227 майстерень, заводських і виробничих, 22 барака для військовополонених та 2 адміністративних. Крім цього, у «Майданека» було десять філій, наприклад, «Плашув», «Травники», «Грубешок» та інші. В`язні табору займалися виробництвом обмундирування та зброї на фабриках.

Ув`язнені

Цей концтабір в Польщі, тільки за офіційними даними, ставав тимчасовим притулком для 300 тисяч військовополонених, з яких близько 40% були євреями, а 35% - поляками. Серед решти ув`язнених було багато росіян, українців і білорусів. На території цього табору було найжорстокішим чином умерщвлено близько 80 тисяч чоловік, три чверті з яких були євреями. За іншими даними, на території «Майданека» проживало півтора мільйона в`язнів, а число жертв досягало 360 тисяч осіб.

До моменту створення цього концтабору він повинен був вміщати близько 50 тисяч ув`язнених, а в 1942 році його місткість зросла у п`ять разів. У нього було десять філій і власні виробництва. Укладених знищували, починаючи з квітня 1942 року. «Знаряддям» смерті служив газ «Циклон Б», який також використовувався в «Освенцімі». А у вересні 1943 року був запущений крематорій.

«Ернтефест»

Про концтаборах залишилося безліч свідчень та документації, але неможливо відобразити на папері, наскільки жорстокою стала операція «Ернтефест», проведена на початку листопада 1943 року. В перекладі з німецької це слово позначає «свято збору врожаю», вельми іронічно, якщо врахувати, що сталося. Всього за два дні 3 і 4 листопада поліція СС знищила всіх євреїв Люблінського району, укладених в концтаборах «Травники», «Понятов» і «Майданек». За різними даними, в цілому, було вбито від 40 до 43 тисяч чоловік.

Це було жахливим масовим вбивством. Ув`язнені були змушені самостійно копати траншеї, розташовані недалеко від табору. Довжина одного такого рову сягала 100 метрів, ширина 6, а глибина 3 метри. Вранці 3 листопада євреїв «Майданека» і всіх прилеглих таборів призвели до цих траншеях. Укладених розділили на групи, наказали лягти близько ровів таким чином, щоб наступний укладений клав голову на спину попереднього. Близько сотні німецьких представників СС вбивали всіх цих євреїв пострілом у потилицю, проходячи уздовж рядів. Всі фашистські концтабори використовували найжорстокіші заходи для своїх ув`язнених, але ці екзекуції були просто нелюдськими. Так трупи виявлялися в траншеї шарами, один за іншим. Есесівці повторювали розправу до тих пір, поки весь рів не був заповнений. Під час розстрілу грала музика, щоб заглушати постріли. Коли всі рови вже були заповнені трупами, їх прикрили невеликим шаром землі, а потім піддали кремації.

Вбивства

Деякі вчені вважають, що концтабору «Майданек» спочатку повинен був вміщати тільки радянських військовополонених. Хоча документальних свідчень у цій версії немає. Масові вбивства почалися тут вже через рік після закінчення будівництва, а в 1943-му це місце вже стало офіційним табором смерті. Тут, за винятком операції «Ернтефест», переважно використовувалися газові камери. Для отруєння спочатку застосовувався чадний газ, а пізніше «Циклон Б».

Звільнення табору

У 1944 році радянським військам вдалося звільнити «Майданек». Концтабір, фото якого в черговий раз доводять безсердечність військ СС, був миттєво покинуть німцями, які хоч і намагалися приховати свідчення масових убивств, не змогли цього здійснити. Німці, що знаходяться тоді на території комплексу, намагалися знищити крематорій, який став місцем вбивства тисяч людей, але вони не встигли цього зробити, оскільки їм треба було швидко покинути це місце. Влітку цього ж року військам Радянського Союзу вдалося звільнити також території кількох інших таборів смерті, таких як «Треблінка», «Собібор» і «Белжець», які були розформовані в 1943 році.

Висновок

За своєю суттю, фашистські табори не відрізняються. Всі їх пристрій противно гуманізму і ідеї того, що всі люди рівні. Тут не може існувати «але». Хоч на будь-яку проблему і можна подивитися з різних боків, але винищування людей тисячами не можна виправдати нічим, навіть тим, що це була війна. Концтабір - це явище, яке існувало не тільки тому, що так було треба Третьому Рейху, адже не Гітлер же особисто запускав в камери газ, в цьому брали участь і військові, безжальні солдати. Тим не менш, не всім подобалося таке положення, деякі були проти, але у них не було вибору, вони змушені були залишатися жорстокими, щоб в них не викрили зрадника. Найбільш людяні з них навіть намагалися допомагати полоненим, але це служить вкрай слабким виправданням їх вчинків. Однак про високопоставлених членів СС не можна сказати і цього, тому що саме вони свідомо відправляли на смерть десятки тисяч ні в чому не винних людей, серед яких були і жінки, і діти.