Раби - це хто такі? Правове становище рабів у Стародавньому Римі та Єгипті

Протягом всієї історії людства було зафіксовано безліч випадків, коли стосовно деяких категорії людей застосовувалися закони, що прирівнюють їх до об`єктів власності. Наприклад, відомо, що такі найпотужніші держави, як Стародавній Єгипет і Римська Імперія були побудовані саме на принципах рабовласництва.

Хто такий раб

Протягом тисячоліть кращі уми людства, незалежно від своєї національної та релігійної приналежності, боролися за свободу кожного індивіда і стверджували, що всі люди мають бути рівними у своїх правах перед законом. На жаль, знадобилося не одна тисяча років, перш ніж ці вимоги знайшли відображення в правових нормах більшості країн світу, а до цього багато поколінь людей випробували на собі, що значить бути прирівняним до неживих предметів і позбавленим можливості розпоряджатися своїм життям. На питання: "Хто такий раб?" можна відповісти, процитувавши загальну декларацію прав людини ООН. Зокрема, вона говорить, що таке визначення підходить для будь-якої особи, яка не має можливості по своїй волі відмовитися від роботи. Крім того, словом "раб" прийнято також називати індивіда, який знаходиться у власності у іншої людини.

Як виникло рабовласництво як масове явище

Як би дивно це не звучало, але історики вважають, що передумовою до поневолення людей послужило розвиток технологій. Справа в тому, що до того, як індивід зміг створювати своєю працею кількість продукції більше, ніж було необхідно йому самому для підтримки життя, рабство було недоцільно економічно, тому тих, хто потрапляв у полон, просто вбивали. Ситуація змінилася, коли завдяки появі нових знарядь праці землеробство стало більш рентабельним. Перші згадки про існування держав, де використовувалася праця рабів, відносяться до початку III тис. До н. е. Дослідники відзначають, що мова йде про невеликі царства в Месопотамії. Численні згадки про рабів зустрічаються і в Старому Завіті. Зокрема, там вказується кілька причин, за якими люди переходили на нижчу ступінь соціальної драбини. Так, згідно цій Книзі книг, раби - це не тільки військовополонені, а й ті, хто виявився не в змозі сплатити борг, одружився з рабом або злодії, які не змогли повернути вкрадене або відшкодувати завдані збитки. Причому придбання людиною такого статусу означало, що і його нащадки також практично не мали жодних легальних шансів стати вільними.

Єгипетські раби

На сьогоднішній день історики поки не прийшли до єдиної думки з приводу статусу "невільних" людей у Давньому царстві, керованому фараонами. У кожному разі відомо, що раби в Єгипті вважалися частиною суспільства, і до них ставилися досить гуманно. Особливо багато людей підневільної праці там було в епоху Нового Царства, коли навіть рядові вільні єгиптяни могли мати прислужників, які належали їм на праві власності. Однак, як правило, їх не використовували як виробників сільськогосподарської продукції та дозволяли створювати сім`ї. Що стосується Елліністичного періоду, то раби в Єгипті за правління Птолемеїв жили так само, як і їхні товариші по нещастю в інших державах, які утворилися після розпаду імперії Олександра Македонського. Таким чином, можна констатувати, що приблизно до IV століття до нашої ери економіка наймогутнішою з країн, розташованих на півночі африканського континенту, була заснована на виробництві сільськогосподарської продукції вільними селянами.

Раби в Стародавній Греції

Сучасна європейська цивілізація, а ще раніше давньоримська виникли на основі давньогрецької. А вона, в свою чергу, всіма своїми досягненнями, в тому числі культурними, була зобов`язана рабовласницькому способу виробництва. Як вже було сказано, статус вільної людини в стародавньому світі найчастіше губився в результаті полону. А так як грецькі поліси постійно вели війни між собою, число рабів зростала. Крім того, такий статус присвоювався неспроможним боржникам і метекам - іноземцям, які переховувалися від сплати податків в державну казну. У числі занять, які найчастіше входили в обов`язки рабів у Стародавній Греції, можна виділити ведення домашнього господарства, а також роботу в рудниках, на флоті (веслярі) і навіть службу в армії. До речі, в останньому випадку солдатів, які виявили виняткову відвагу, відпускали на волю, а їх господарям відшкодовували збиток, пов`язаний з втратою раба, за рахунок держави. Таким чином, навіть у тих, хто був народжений невільним, був шанс змінити свій статус.

Римські раби

Як свідчать дійшли до наших днів історичні документи, у Стародавній Греції більшість людей, позбавлених права розпоряджатися своїм життям, були греками. Зовсім по-іншому була справа в Стародавньому Римі. Адже ця імперія постійно воювала зі своїми численними сусідами, саме тому римські раби - це переважно іноземці. Вони здебільшого були народжені вільними і нерідко намагалися втекти і повернутися на батьківщину. Крім того, згідно із Законами дванадцяти таблиць, які є абсолютно варварськими в розумінні сучасної людини, батько міг продавати в рабство своїх дітей. На щастя, останнє положення проіснувало лише до прийняття закону петель, за яким раби в римському праві - це хто завгодно, але не римляни. Іншими словами, вільна людина, плебей і вже тим більше патрицій ні в якому разі не міг стати невільником. У той же час не всім людям даної категорії жилося погано. Наприклад, у досить привілейованому становищі перебували домашні раби, які нерідко сприймалися господарями як члени сім`ї. Крім того, їх могли звільнити за заповітом пана або за заслуги перед його родиною.

Найвідоміші повстання римських рабів

Прагнення до свободи живе в кожній людині. Тому, хоча господарі вважали, що їх раби - це щось середнє між неживими знаряддями праці і в`ючними тваринами, ті нерідко піднімали повстання. Ці випадки масової непокори зазвичай жорстоко придушувала. Самим знаменитим подією такого роду - із зафіксованих в історичних документах - вважається повстання рабів під проводом Спартака. Воно відбулося в період з 74 по 71 роки нашої ери, і його організаторами стали гладіатори. Те, що повстанцям вдалося близько трьох років тримати в страху римський сенат, історики пов`язують з тим, що на той момент у влади не було можливості кинути проти армії рабів навчені військові формування, так як практично всі легіони воювали в Іспанії, в Малій Азії та в Фракії. Здобувши кілька гучних перемог, військо Спартака, кістяк якого складали римські раби, навчені бойовим мистецтвам того часу, все ж було розбито, а він сам загинув у сутичці, імовірно від рук солдата по імені Фелікс.

Повстання в Давньому Єгипті

Схожі події, але, звичайно ж, набагато менш відомі, відбулися за багато століть до заснування Риму, на берегах Нілу, в кінці епохи Середнього Царства. Вони описані, наприклад, в "Повчанні Ноферреху" - папірусі, який зберігається в петербурзькому Ермітажі. Правда, в цьому документі наголошується, що повстання було піднято бідними селянами, і вже потім до них приєдналися і раби, переважно вихідці з Передній Азії. Примітно, що збереглися свідчення, які вказують, що учасники смути прагнули, перш за все, знищити документи, в яких були зафіксовані права і привілеї багатіїв. Це означає, що раби вважали, що в їх тяжкому становищі винні несправедливі закони Єгипту, які поділяли людей на вільних і невільників. Як і повстання Спартака, єгипетський заколот також був пригнічений, а більшість його учасників - безжально знищені.

Давньоримські закони, що стосуються рабів

Як відомо, сучасні закони багатьох країн засновані на Римському праві. Так от, по ньому всі люди ділилися на дві категорії: вільні громадяни (привілейована частина суспільства) і раби (це нижча, якщо можна так висловитися, каста). Відповідно до закону, невільний людина не вважався самостійним суб`єктом права і не володів правоздатністю. Зокрема, в більшості ситуацій - з юридичної точки зору - він виступав або як об`єкт правових відносин, або як "говорить знаряддя". При цьому якщо раб одружився на вільній жінці або рабиня виходила заміж за вільної людини, вони не могли претендувати на звільнення. Крім того, наприклад, всі невільники, які жили з паном під одним дахом, повинні були бути страчені, якщо їх господаря вбивали в стінах будинку. Справедливості заради треба сказати, що в епоху Римської імперії, т. Е. Після 27 року до нашої ери, були введені покарання для панів за жорстоке поводження з власними невільниками.

Закони, що стосуються рабів у Давньому Єгипті

Ставлення до невільникам в державі, керованому фараонами, також оформлялося юридично. Зокрема, існували закони, які забороняли вбивати рабів, гарантували їм харчування і навіть вимагали оплачувати деякі види рабської праці. Цікаво, що в деяких правових актах невільників називали "мертвим членом сім`ї", що дослідники пов`язують з особливостями релігійного світогляду жителів Стародавнього Єгипту. У той же час діти вільної людини, народжені рабинею, за бажанням батька могли отримати статус вільних і навіть претендувати на частку спадщини нарівні з законними нащадками.

Рабство з США: правова сторона цього питання

Ще однією державою, економічне процвітання якого на ранньому етапі розвитку було засновано на використанні рабської праці, є США. Відомо, що перші чорношкірі невільники з`явилися на території цієї країни в 1619 році. Негри-раби завозилися в Сполучені Штати аж до середини 19 століття, і за підрахунками вчених, в цю країну работоргівцями було переправлено з Африки в цілому 645 тисяч чоловік. Цікаво, що найбільше законів, що стосуються таких "емігрантів мимоволі", було прийнято в останні десятиліття перед прийняттям Тринадцятої поправки. Наприклад, в 1850 році конгрес США видав акт, що погіршує правове становище рабів. По ньому населенню всіх штатів, в тому числі і тих, де на момент його прийняття рабство вже скасували, було наказано брати активну участь в затриманні втікачів невільників. Більше того, цей закон навіть передбачав покарання для тих вільних громадян, які допомагали неграм, що втік від своїх господарів. Як відомо, незважаючи на всі спроби плантаторів з Південних Штатів зберегти рабство, воно все ж було заборонено. Хоча ще близько століття в різних штатах США діяли принизливі для чорношкірого населення сегрегаційні закони, що ущемляють їхні права.

Рабство в сучасному світі

На жаль, бажання безоплатно користуватися плодами праці інших людей не викорінено і донині. Тому щодня надходить інформація про виявлення все нових випадків трафікінга - купівлі-продажу та експлуатації людей. Причому сучасні работорговці і рабовласники часом виявляються набагато більш жорстокими, ніж, наприклад, римські. Адже тисячоліття тому правове становище рабів було конкретизовано, і вони залежали від волі своїх панів лише частково. Що ж стосується жертв трафікінга, то дуже часто про них ніхто не знає, і нещасні люди є іграшкою в руках своїх "панів".