А.С. Пушкін «Хмара». Аналіз вірша

Одним із найгеніальніших поетів XIX століття вважається Олександр Сергійович Пушкін. «Хмара» - це гімн дощу в літній день. Вірш випромінює свіжість, яка з`являється після грози, воно пройняте сонячним світлом, обігріваючим землю. Поет відкрив новий стиль написання віршів, в його роботах використовується літературний прийом ототожнення природи з живими істотами. Дерева, каміння, море, небо, земля - всі вони наділені здатністю відчувати, переживати, любити. Немов до живих істот, до них звертається Пушкін.

Хмара - це головна героїня вірша, ставлення автора до неї неоднозначно. У першому катрені він агресивно налаштований по відношенню до неї. Хмара наводить на поета зневіру, тому він чекає, коли воно зникне з виду, а небо стане чистим. Автор докоряє хмару за те, що вона вчасно не зникла і наганяє спогади про пережиту бурі, зливи, грози. Хоч і відчувається захоплення тим, як влаштований наш світ, але все ж нагадує небесної мандрівниці про завершення її місії Пушкін.

Хмара в другому катрені постає в образі володарки неба, саме там вона досягла небувалого величі. Автор визнає той факт, що вона була потрібна, її приходу чекали люди і природа. Хмара напоїла землю живлющою вологою, вона була в розквіті могутності, коли її обволікала сліпуча блискавка. Але ось останні гуркіт грому відгриміли, злива припинилася, і хмара стало зайвим на небі, воно кидається, шукаючи спочинку, але всі спроби марні.

Третій катрен вже більш спокійним і наповненим умиротворенням зробив Пушкін. Хмара вже не здається грізною і величною, її навіть стає шкода. Автор не загрожує нікому, а лише просить сховатися і не наганяти тугу. Перший катрен є вступним, він розповідає читачеві про головну героїню, задає настрій всьому вірша. Тут прослизає смуток, відчувається досада. У другому катрені переважає бойовий настрій, він є кульмінацією, апофеозом. Поет натхненний, він яскравими фарбами описує картину зливи в літній день. Повторювані гарчали приголосні дозволяють краще сприйняти настрій, який намагався передати Пушкін.

Вірш «Хмара» закінчується в заспокійливої і заспокійливою атмосфері. Автор уже нічого не вимагає - він просить піти і не заважати. Олександр Сергійович дуже яскраво змалював пробудження природи після дощу, в рядках відчувається свіжість. Мінливість, різноманіття світу, підпорядкованість встановленим законам - все це передало вірш «Хмара». Пушкін (аналіз роботи підкреслив, що в розумінні автора світом правлять вищі сили, а не люди) показав, що порушення гармонії позбавляє людину і природу щастя.

Всьому свій час: у посуху всі очікували хмару, просили дощу, який зміг би напоїти спраглу вологи землю. Після зливи люди хочуть побачити сонечко, чисте, блакитне небо, а не грозову хмару. Поет наполягає на тому, що все потрібно робити вчасно, щоб в майбутньому не бути вигнаним і не шкодувати про безповоротно пішли днях. Хмаринка символізує людину, який виявився не на часі і не до місця, тому й не був зрозумілий.