Аналіз вірша «Осінь» Карамзіна Н. М.

Микола Михайлович Карамзін відомий як активний громадський і літературний діяч, публіцист, історик, голова російського сентименталізму. У вітчизняній літературі він запам`ятався завдяки своїм подорожнім нотаток і цікавим повістей, але мало хто знає, що ця людина була ще й дуже талановитим поетом. Микола Михайлович виховувався на європейському сентименталізмі, і цей факт не міг не відбитися на його творчості. Аналіз вірша «Осінь» Карамзіна лише підтверджує це.

З юних років письменник захоплювався французької та німецької літературою, щиро сподіваючись якось проявити себе на цьому поприщі, але, на жаль, доля розпорядилася інакше. Підкоряючись бажанню батька, Микола Михайлович спочатку працює військовим, а потім будує політичну кар`єру. Здійснити свою дитячу мрію і відвідати Європу йому вдалося в 1789 році. Карамзін вірш «Осінь» написав у Женеві, цей період був дуже продуктивним у творчості Миколи Михайловича. У 1789 році він написав цикл сентиментальних творів з легким філософським нальотом. Крім того, російська література дізналася про ще одному жанрі - подорожніх нотатках.

Аналіз вірша «Осінь» Карамзіна показує, що даний твір носить описовий характер. Автор хоч і розповідає про європейську природі, але намагається провести паралель з рідними та знайомими для нього лісами і луками. Початок вірша занадто похмуре і невеселе. Діброва не радує погляд поета, віє холодний вітер, що зриває жовте листя, не чути співу птахів, відлітають у теплі краї останні гуси, сірий туман клубочиться в тихій долині. Подібна картина навіює смуток і смуток не тільки на письменника, а й на перехожого мандрівника, і в цьому немає нічого дивного.

Аналіз вірша «Осінь» Карамзіна дозволяє у всіх фарбах побачити майстерно намальовану автором картину, повну безвиході та туги. Поет веде бесіду з невідомим подорожнім, він закликає не впадати у відчай, дивлячись на безрадісні пейзажі, адже пройде деякий час і настане весна, природа оновиться, все оживе, заспівають птиці. Микола Михайлович нагадує читачам про те, що життя циклічна, все в ній повторюється. За восени прийде зима, яка вкриє землю білосніжним покривалом, потім зійде останній сніг і настане весна, яка одягне все навколо в шлюбний наряд.

Микола Карамзін «Осінь» писав, щоб порівняти зміну пір року з життям людини. Весна дуже схожа на юність, коли люди гарні, повні сил і енергії. Літо порівнюють зі зрілістю, коли можна вже отримати перші плоди своєї роботи. Осінь - це перша ознака старості, необхідно озирнутися назад, усвідомити свої помилки, зима - це старість і кінець життя. Аналіз вірша «Осінь» Карамзіна підкреслює, що якщо природа може оновлюватися, то людина такої можливості позбавлений. Старець навіть навесні буде відчувати холод зими.

Микола Михайлович ніколи не захоплювався східною літературою, хоча після детального вивчення його твори можна відзначити їх незвичайну форму. Завдяки філософському глузду і особливому розміром чотиривірші вірші дуже нагадують японські хокку.