Феномен Баадера-Майнхофа. Ефект Баадера-Майнхофа

Раптова думка, незрозуміло звідки узялася, або інформація, просто слово або чиєсь ім`я - те, що жодним чином раніше не цікавило, виникає в голові. Людина думає: «А до чого мені це раптом спало на думку?» Але дуже скоро він знову стикається з тією ж інформацією або явищем, потім знову і знову. Що це - випадковість чи якийсь знак? Відносно недавно психологи дали визначення: феномен Баадера-Майнхофа.

Підсвідоме або випадкове?

Якщо побачене уві сні раптом втілюється в реальності - це «сон в руку», і в принципі, не викликає особливого здивування. Як не дивно, легше деколи повірити в потойбічне, ніж у те, що відбувається наяву. Безумовно, феномен Баадера-Майнхофа знаходить своїх опонентів серед затятих реалістів. Пояснення їх досить просте: випадкова думка, зацепившаяся за свідомість (а думки та ідеї витають у повітрі, як відомо), дивує людину своєю недоречністю або навіть відсутністю сенсу. Після цього він волею-неволею фіксує свою увагу на всьому, що стосується даної інформації, тому що два або три збіги - це вже якась послідовність. І підсвідомість, інтуїція або Баадер-Майнхоф тут ні при чому. Але чи так все елементарно?

Як мозок виділяє інформацію

Всі різночитання навколо даного явища грунтуються на тому, що людський мозок схильний легше сприймати готові установки щодо будь-яких тенденцій, або патернів (pattern). Будь-які відхилення насторожують його і загострюють на них увагу. Виникає якесь почуття дежавю: адже зовсім недавно я про це подумав, почув, представив. І випадкові збіги знаходять значимість, навіть надмірну важливість. Одним словом, свідомість сама «просуває» випадково отриману інформацію. І в той же час сотні і тисячі фрагментів інформації, які не стали патернами, безслідно проходять повз нашої свідомості, не отримуючи закономірності.

Походження назви

Баадер-Майнхоф - це не прізвище професора психології, який відкрив даний феномен. Більш того, це два прізвища двох персонажів, які не мають ніякого відношення до психологічній науці. Андреас Баадер і Ульріке Майнхоф -предводітелі німецької терористичного угрупування «Фракція Червоної Армії». Така організація дійсно існувала у ФРН в 70-ті роки минулого сторіччя. Герої цієї історії - нащадки нацистів, які дивним чином вважали свою терористичну діяльність священною війною з фашизмом. А втіленням фашизму в післявоєнному світі члени угруповання вважали США - з розв`язуванням нескінченних воєн у В`єтнамі, на Близькому Сході, зі спробами диктувати свої умови всьому світу. На основі реальних подій був знятий гостросюжетний екшн-фільм «Комплекс Баадера-Майнхоф».

Про фільм і психологічному феномені

Фільм спільного виробництва Німеччини, Франції та Чехії з`явився на великому екрані в 2008 році. Він був знятий за мотивами роману журналіста з тижневика «Шпігель» Штефана Аустен. Автор, виявляється, полягав у особистому знайомстві з деякими діячами «Фракції Червоної Армії». Режисером і одним з авторів сценарію був Улі Едель. У головних ролях знялися Моріц Бляйбтрой і Мартіна Гедек. Події відбуваються в десятиліття з 1967 по 1976 роки. Організація оголосила терор проти правлячої верхівки Німеччини, яку вважають провідником політики головного ворога людства - Америки. Численні невинні жертви, кров на вулицях мирних міст. Поліція виявляється безсилою перед розгулом насильства. Пограбування банків, десятки вбивств, замаху на керівних чиновників - все це злилося в єдиний клубок кошмару.

Фільм «Комплекс Баадера-Майнхоф» був номінований на премії «Золотий глобус», «Оскар», BAFTA, Deutcher Filmpreise. Щоправда, далі номінацій справа не пішла.

Правда і вигадка

Вихід фільму став свого роду катарсисом, очищенням. Як зізнався виконавець ролі головного ідеолога руху терору Моріц Бляйбтрой, це була рідкісна можливість відкрито розповісти про трагічні події своєї історії, про які сором`язливо замовчувалося. У продюсера картини Бернда Айхінгера знайшлося своє пояснення: втілення такого «звіриного» сюжету в життя стало можливим саме в країні, що пережила жахи нацизму, які пустили глибоке коріння у свідомості нації. Неважливо, як це називається - синдром Баадера-Майнхофа або післявоєнний синдром.

У німецькому суспільстві фільм викликав неоднозначну реакцію. Багато сучасників тих кривавих подій, у тому числі рідні та нащадки жертв терору, побачили перекручування фактів і навіть образа пам`яті загиблих.

А при чому тут феномен?

Який же зв`язок між фільмом і самим поняттям «феномен Баадера-Майнхофа»? Однозначної відповіді на це питання немає. Одна з версій така. У 1986 році (рік офіційного визнання феномена) один американець з штату Міннесота прочитав замітку про німецьку терористичну організацію «Червона Армія». І дуже скоро він знову наткнувся на іншу інформацію про тієї ж організації. Допитливий громадянин сприйняв це не як збіг, а як закономірність, чи не таємничий знак долі, застереження про щось. Почалося обговорення в пресі, читачі стали з цікавістю обговорювати: чи має місце випадкова ланцюг подій або впору говорити про нову психологічної теорії. А оскільки відправною точкою для дискусії послужила історія Баадера-Майнхофа, феномен так і отримав це подвійне ім`я.

Що шукаєш, то і знайдеш

І все ж, за яким принципом людина звертає увагу на якісь випадкові події і фрази, а масу інший, часом більш важливою і цікавою інформацією, пропускає повз? Одним словом, яку психологічну основу має феномен Баадера-Майнхофа? Багато схильні надавати цьому явищу містичний зміст. У такому разі не потрібно згадати іншого німця - Фрідріха Ніцше, який стверджував: «Якщо довго вдивлятися в безодню, безодня почне вдивлятися в тебе»? ..Тобто людина впускає в мозок певний фрагмент з щільного потоку інформації. При виникненні хоча б двох збігів сама собою приходить здогад про невипадковою закономірності і навіть знаках згори. Виходить, все ж збіги, і нічого надприродного не відбувається? Що говорять про це кращі уми людства?

Теорія Юнга

Є ще одна теорія, або спроба зрозуміти суть розглянутого питання. Вона грунтується на концепції швейцарського психіатра, який вважається одним з творців так званої «глибинної психології», філософа Карла-Густава Юнга (1875-1961). Найкоротша пояснення його концепції могло б звучати так: будь-які ідеї мають властивість витати в повітрі. За Юнгом, не просто в повітрі, а по поверхневим верствам колективної свідомості. І немає нічого дивного в тому, що ідеї можуть сприйматися і відтворюватися одночасно різними людьми. Так може бути пояснено, наприклад, наукове відкриття, зроблене майже одночасно кількома людьми, або метафора в літературі та мистецтві, втілена неодноразово (за винятком випадків прямого плагіату). Концепція Юнга стверджує навіть, що між цими людьми і зробленими ними відкриттями існує далеко не випадкова сильна залежність. І є навіть величина вимірювання такої залежності!

Було б дивно, якби у такий парадоксальною теорії, що пояснює ефект Баадера-Майнхофа, не було опровергателей. Найбільш помітна фігура на боці противників Юнга - соціолог Брайанд Таусенд - називає вишукування попередника «містичним туманом». Можна погоджуватися чи сперечатися з будь-якою точкою зору. На сьогодні ясно одне: ніякого точного визначення цьому феномену не існує ні в науковому розумінні, ні в обивательському. Але саме своєю нерасшіфрованностью він змушує людей знову і знову повертатися до нього. І якщо хтось сьогодні вперше дізнався це дивне словосполучення - «феномен Баадера-Майнхофа», можна бути впевненим, що незабаром він раптово почує про нього знову, і його свідомість піднесе йому нову загадку. Цим і хороша життя.