Вихованість - це що? Визначення рівня вихованості. Роль сім'ї у вихованні дитини
Психологія виховання є тією областю, яка займає центральне місце як в психології, так і в педагогіці. Такі видатні особистості, як Н.К. Крупська, А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський, А.П. Пінкевич, П.П. Блонський та інші, зробили багато для оформлення теорії педагогіки в 19-20 століттях.
Що таке вихованість?
На сьогоднішній день виховання і вихованість - це феномени, що мають велику значимість. Звичайно, сучасне суспільство вимагає нових поглядів та ідей. Не слід стверджувати, що принципи, на яких грунтується психологія виховання, застаріли. Вони просто вимагають зміни і трансформації у зв`язку з суспільним розвитком. Ця проблема стає все більш актуальною в науковому світі і вимагає переосмислення.
Дослідження такого питання, як вихованість людини, обгрунтовано методами і підходами педагогічної науки, які характеризуються надійністю і валідність. Незважаючи на те що педагогіка - самостійна наука, вона використовує методи суміжних наук - філософії, політології, психології, етики, соціології та історії та інших.
Вихованість - це один з найважливіших аксіологічних компонентів, який входить до складу громадської структури особистості. Але на цьому визначення не закінчується. Також вихованість - це система суспільних понять, які визначають життя людини (наприклад, відносини, бажання, цінності, вчинки).
Вираз вихованості
Виховання особистості поєднує в собі загальний та індивідуальний аспекти, які мають вираз в потребах, цінностях, бажаннях, мотивах і орієнтаціях. Вони мають поведінкову форму, яка виявляється в наступному:
- Відносинах людини з зовнішнім світом і своїм життям.
- Відношенні до досягнень цивілізації і культурним цінностям.
- Прагненні до реалізації своїх цілей і потенційних можливостей.
- Почутті спільності з оточуючими людьми.
- Повазі прав і свобод ближнього.
- Активної життєвої та соціальної позиції.
- Ставленні до себе як до носія індивідуальності.
Визначення рівня вихованості має стосуватися не тільки окремо взятої людини, але і цілих груп людей і народів. Щоб досягти цієї риси характеру, використовують системну діяльність державних і громадських інститутів, що відрізняється цілеспрямованістю, для створення спеціальних умов, що культивують вихованість. Цей процес називається вихованням.
Вихованість - це та характеристика, яка дає людині більше можливостей зробити багато доброго для інших людей, для себе. Соціалізація індивіда включає в себе процес виховання, і йому відводиться важливе значення.
Визначення рівня вихованості
Сукупність методів і методик, спрямованих на вивчення рівня вихованості, сформованості тих рис і особистісних властивостей людини, які проявляються у взаєминах між людьми, називається діагностикою вихованості. Розглянемо більш детально це поняття.
Діагностувати рівень вихованості учня досить складно, адже на саму процедуру можуть впливати різні фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. Наприклад, відсутність або ненадійність методик дослідження, оточення та багато іншого.
Щоб можна було визначити рівень вихованості учня або дорослої людини, проводиться порівняння даних, отриманих в результаті діагностики, з встановленими нормами. Різниця між вихідним і фінальним показником говорить нам про ефективність виховного процесу.
Класифікація критеріїв вихованості
Як уже згадувалося вище, еталонними характеристиками є критерії вихованості, які на даний момент діляться на різні підвиди. Найбільш популярні типи будуть представлені в цій статті.
Перша класифікація поділяє критерії на 2 групи:
1. Ті, які мають зв`язок з явищами, що не помітними для вихователя, - плани, мотиваційна сфера та переконання людини.
2. Ті, які пов`язані із з`ясуванням зовнішньої форми продуктів виховання - судження, оцінки і вчинки.
Друга класифікація ділить критерії на наступні:
- Змістовні. Вони визначають те, наскільки була засвоєна змістовна сторона виховання (знання, суспільна поведінка, позитивні риси характеру і корисні звички).
- Оціночні. Вони спрямовані на чітку діагностику окремого якості, тобто визначається рівень його сформованості.
Третя класифікація виділяє такі критерії вихованості:
- Приватні. Вони застосовуються для отримання проміжних результатів у процесі виховання.
- Загальні. Вони висловлюють рівень вихованості, якого досяг колектив або особу.
Технологія діагностики вихованості
У процесі дослідження такої якості, як вихованість, вчені радять дотримуватися технологію, яка включає в себе ряд етапів.
По перше, експериментатор організовує класне збори, на яких можна обговорити кожного школяра, або збори колективу. Тільки висловлювання повинні мати ввічливу форму і не нести великого негативу.
По-друге, випробуваним пропонується дати самостійну оцінку і характеристику себе по всій шкалі.
По-третє, організовується збори вчителів, де вони обговорюють результати дослідження та порівнюють їх з вихідними кодами і критеріями вихованості.
По-четверте, кожен учень отримує загальну оцінку за шкалою вихованості.
По-п`яте, отримані результати оформляються у таблицях і діаграмах.
Школа і вчителі мають важливе значення у формуванні вихованості учня, але роль сім`ї у вихованні дитини ще більше.
Як досліджується вихованість?
Розглянемо деякі діагностичні методи:
- Спостереження. Цей метод дозволяє отримати інформацію про властивості особистості завдяки поведінковими проявами в різних життєвих ситуаціях.
- Бесіда. У процесі діагностичної бесіди експериментатор вже може визначити відносний рівень вихованості учня.
- Анкетування. Учення розробили спеціальний тест під назвою «Анкета вихованості». Випробуваний заповнює бланк з питаннями, а експериментатор аналізує зміст відповідей.
- Метод аналізу та статистичні методи обробки даних.
І ще деякі методи діагностики
Вивчаючи розглянутий феномен, не можна забувати про те, що, визначаючи рівень вихованості, експериментатор також діагностує моральну сутність людини. У зв`язку з цим фактом окремі висновки з приводу вихованості можуть включати дані, що відображають всі особливості особистості, адже ці якості тісно взаємопов`язані.
Діагностика вихованості також включає біографічний метод, аналіз продуктів діяльності і т.д. Варто відзначити, що жоден прийом не має повної універсальністю, адже існують деякі вимоги до їх застосування. Тому якщо експериментатор хоче отримати об`ємні достовірні дані, він повинен використовувати ряд методів і весь комплекс діагностичного інструментарію.
Використання декількох методів надає наступні можливості:
- Чіткий і повний аналіз якостей особистості.
- Зниження суб`єктивності в оцінці вихованості, адже отримані факти отримані від різних методів діагностики.
- Визначення мінусів і недоліків у виховному процесі учнів.
Підводні камені
Завдяки комп`ютеризації діагностичної технології одержувати і обробляти інформацію за рівнями вихованості стало набагато простіше, і загальні висновки говорять про достовірність і надійності наявних даних. Але будь-яка педагогічна технологія, в тому числі і діагностична, має як переваги, так і недоліки.
По-перше, діагностика вихованості - сфера недостатньо вивчена, і тому її методологічна база розроблена недостатньо. Педагог, який планує діагностику, зіткнеться з ненадійністю тих чи інших методик, і результати, які він отримає, будуть недостатньо точними і надійними.
По-друге, безліч методів, використовуваних в діагностиці, характеризуються трудомісткістю і вимагають досить великої кількості часу. Наприклад, точність результатів спостереження буде залежати від його тривалості.
По-третє, певні кошти, такі як анкетування і бесіда, навряд чи дадуть точні і достовірні дані.
Використання різних методів і методик діагностування вихованості дозволяє педагогу цілісно розглянути це явище. Звичайно, є деякі недоліки і похибки в представленій технології, але її успішно застосовують фахівці в своїй практичній діяльності.
Вплив сім`ї
Напевно, не варто ще раз нагадувати, що роль сім`ї у вихованні дитини просто величезна, і те, що закладено в дитинстві, має сильний вплив на особистість і життя людини в майбутньому. У дошкільному віці головним авторитетом є батьки, і саме вони формують багато якостей особистості. У шкільному віці проявляються закладені батьком і матір`ю задатки.
Якщо в сім`ї дитина отримує достатню кількість любові, турботи, уваги і позитивних емоцій, то він буде рости вихованим. Негативна атмосфера, конфлікти і сварки відображаються навіть на самому маленьку людину. Роль сім`ї у вихованні дитини не перебільшена, адже в таких умовах формується життєва позиція малюка.
Також варто відзначити, що самі батьки є зразком для наслідування. Якщо вихованість є рисою матері і батька, то вона буде і у дитини. Наприклад, тривожність мами легко передається дитині по невидимим емоційним ниткам, як і решта аспекти. Гарні манери і ввічливість у спілкуванні діти вберуть як губка з сімейного середовища. Агресивна і нестриману поведінку батька виразиться в тому, що дитина буде битися з іншими хлопцями.
Важливість батьківського авторитету
Мати і батько не повинні випускати з виду різні аспекти виховання. Потрібно все пояснювати малюкові на зрозумілій йому мові. Подорослішавши, дитя вже не потребуватиме батьківських моралей і стане протестувати. Не залишайте малюка наодинці з проблемою, будьте поруч, допоможіть, але не робіть все за нього, адже дитина повинна здобувати свій власний досвід.
Сім`я - це безпечна територія, де можна навчити і підготувати маленької людини до різних ситуацій, сформувати різні моделі поведінки. Батьки показують малюкові, що добре, а що погано, що можна робити, а чого не можна. Пам`ятайте, що ви - ідеал, приклад для вашої дитини. Якщо ви вчите дитину, що брехати погано, то не обманюйте його самі.
Замість висновку
Буває, що батьки не можуть знайти спільне рішення з приводу виховання, і виникають конфлікти. Дитині зовсім не обов`язково цього бачити і чути. Пам`ятайте, що це нова особистість зі своїми можливостями, ресурсами, бажаннями, а не тільки батьківське продовження, яке може реалізувати ваші нездійснені надії. Виховання особистості - непростий процес, але зате дуже цікавий!