Банківське право

Банківське право є окремим комплексом норм права. До його функцій належить регулювання суспільних відносин, пов`язаних з діяльністю Центрального Банку (ЦБ) і банків комерційних.

Банківське право включає в себе як норми права цивільного, так і фінансового. До цивільних нормам відносять регулювання формування і діяльності банків в якості комерційних організацій, а також відносин між клієнтурою і кредитними організаціями. Правові фінансові норми формують принципи системи кредитування, визначають статус Центрального Банку (ЦБ) Російської Федерації, регулюють відносини між ЦБ і комерційними банками.

Будь-яку правову галузь можна розглядати як структуру в загальноукраїнському праві, юридичній науці, а також в якості навчальної дисципліни.

Юридичне значення регулювання відносин у цій області обумовлено політичним та економічним впливом діяльності банків на господарство країни в певний період часу. Регулювання взаємовідносин, крім того, має специфічними методами регулювання.

Банківське право в якості навчальної дисципліни представлено комплексом знань. Вироблений цей комплекс наукою і викладається він відповідно до плану і за певною методикою в навчальному закладі.

Система банківського права складається з трьох основних рівнів:

1. Підгалузі (наприклад, валютне право).
2. Правові інститути в якості комплексу правових норм, покликаних регулювати взаємопов`язані відносини конкретного типу (наприклад, інститут по безготівковими розрахунками).
3. Норми банківського права. Цей різновид правової норми володіє всіма її ознаками. Разом з цим, є і відмітні особливості. Так, не тільки банківське право своїми нормами може регулювати банківські відносини. Існують і інші галузі, норми яких застосовують в регулюванні діяльності банків. Зокрема, до них відносять фінансову, громадянську, податкову, адміністративну та інші галузі.

Норми права (банківського) мають формально-визначеним характером, встановлюють обов`язки і права суб`єктів у банківських відносинах, закріплюють їх положення (правове). Дотримання норм також забезпечено можливістю застосовувати санкції (примушування до виконання).

Джерела банківського права є сукупністю зовнішніх форм. Вони визначені офіційно і містять регулюючі норми в суспільних відносинах.

До системи джерел російського банківського права відносять Конституцію РФ, міжнародні договори РФ, норми міжнаціонального права, рішення російського Конституційного Суду, банківське законодавство.

Останнє включає в себе закони про ЦБ, діяльності банків, банкрутство (неспроможності) кредитних організацій та інші нормативні акти.

До джерел слід також віднести і внутрішні нормативні акти в банківських організаціях. Так, в ЦБ - це положення, вказівки та інструкції, які є обов`язковими для федеральних органів у складі державної влади, всіх фізичних, юридичних осіб, органів у місцевому самоврядуванні.

В РФ банківська система представлена структурою, заснованою на конкретних принципах, з врегульованими правовими нормами в суспільних відносинах. Взаємовідносини при цьому складаються в процесі нагляду і контролю банків, здійснення діяльності банками, а також при залученні (за порушення норм відповідного законодавства) до відповідальності.

У процесі функціонування вищевказаної системи між її учасниками відносини можуть розвиватися за двома шляхами. У першому випадку правовідносини називають вертикальними. Відносини при цьому встановлюються між ЦБ Росії та іншими учасниками в банківській системі. У другому випадку правовідносини називають горизонтальними. Вони припускають взаємодію між клієнтами та кредитними організаціями, а також між декількома кредитними організаціями.