Адміністративно-правові норми
Адміністративно-правові норми являють собою владне державне припис (веління). Вони є загальнообов`язковими і володіють структурною організацією. Реалізація адміністративно-правових норм передбачає регулювання суспільних взаємодій управлінського характеру. Ці відносини формуються в різних сферах суспільної життєдіяльності.
Адміністративно-правові норми мають ряд особливостей. Так, всі розглянуті приписи вважаються різновидом юридичних положень. В якості об`єкта регулювання при застосуванні адміністративно-правових норм виступають специфічні управлінські відносини. Розглянуті положення являють собою засіб вираження (реалізації) суспільних інтересів в області держуправління.
Адміністративно-правові норми встановлюються уповноваженими державними органами, представництвами місцевого самоврядування, адміністрацією організацій, установ, підприємств.
Розглянуті положення включені в структуру правових актів, наділених різною юридичною силою. До таких актів відносять, наприклад, закони, підзаконні акти.
Всі адміністративно-правові норми наділені представницько-зобов`язуючим характером, забезпечуються особливими заходами по державному примусу. Мета створення цих положень - зберігати необхідний управлінський порядок. Окремі види адміністративно-правових норм застосовуються для регулювання суспільних взаємодій, які становлять предмет інших правових галузей (екологічної, земельної, фінансової, трудової та ін.).
Структура розглянутих положень являє собою внутрішню будову, комплекс елементів, пов`язаних логічно. До компонентів адміністративно- правової норми відносять:
- Гіпотезу. Ця частина вказує на ті умови, при формуванні яких починає діяти положення (норма).
- Диспозицію. Даний компонент містить певні правила встановленого (належного) поведінки учасників управління.
- Санкцію. Цей елемент вказує на наслідки, що настають при порушенні диспозиції.
Серед основних видів адміністративно-правових норм слід виділити:
- Відповідно до предметом регулювання: матеріальні і процесуальні. У першому випадку положення закріплюють юридичний статус відносин управлінського характеру і безпосередньо регулюють їх. Процесуальні норми визначають порядок і умови здійснення матеріальних положень.
- Відповідно до функцій: регулятивні, охоронні. Регулятивні норми регулюють позитивні (об`єктивні) управлінські взаємодії. Охоронні становища пов`язані із забезпеченням захисту відносин.
- Відповідно до методом правового регулювання: імперативні, рекомендаційні, диспозитивні, заохочувальні. Імперативні норми включають в себе категоричні розпорядження, вимоги, пов`язані з варіантом поведінки в рамках сфери управління. Диспозитивні положення передбачають можливість вибору варіанту поведінки, згідно поданої юридичної альтернативі. Рекомендаційні норми передбачають пропозицію найбільш доцільного (ефективного) способу вирішення тієї чи іншої задачі. Заохочувальні положення містять заходи заохочення, які застосовуються щодо учасників взаємодій у разі наявності в діях якої-небудь заслуги.
- У відповідності до змісту приписи: забороняють, зобов`язують, які наділяють правом. Перші містять юридичні заборони на здійснення певної діяльності в області держуправління. Зобов`язують положення закріплюють обов`язки сторін взаємин, наказують конкретні варіанти поведінки. До останньої групи відносять норми, що закріплюють суб`єктивні права сторін взаємодій. Таким чином виражається можливість особи здійснювати діяльність на свій розсуд в рамках закріплених вимог.