Міжнародний захист прав людини в системі ООН

Незважаючи на важливі світові досягнення у формулюванні норм і стандартів з прав людини, в їх реалізації існують величезні прогалини. Одного законодавства і внутрішніх ресурсів недостатньо для того, щоб права стали реальністю, потрібно ще й забезпечити повагу до закону і застосування його в життя. Саме для цього необхідна міжнародний захист прав людини. Так, звичайно, держави мають власні закони і обяанності защіщають ці права, але чи завжди вони їх застосовують? Механізми цього захисту можна використовувати для того, щоб держава ці обов`язки виконувала.

Після світових воєн ХХ століття - особливо Другий - стало ясно, що права і свободи людини практично неможливо здійснити в рамках національного законодавства - жахливі злочини, геноцид і масові вбивства були скоєні різними режимами в Європі та Азії на підставі законів, тільки закони ці абсолютно не відповідали правам і свободам. Тому в Організації Об`єднаних Націй вирішили, що надзвичайно важливо стежити на міжнародному рівні за тим, наскільки дотримуються права людини на рівні національному. Тим самим міжнародний захист прав людини зробилася пріоритетом цієї нової організації.

Можна сказати, що у Організації Об`єднаних Націй наявна і реализутся безліч функцій в області правозахисту. Вона має для цього спеціальні структури, які можуть рекомендувати, досліджувати, консультувати, допомагати державам, що входять в систему ООН, як потрібно підтримувати і дотримуватися прав людини в різних сферах, і навіть контролювати, наскільки держави виконують їх рекомендації. Повноваження цих структур ООН засновані на міжнародних зобов`язаннях входять в ООН держав. Виходячи з цього, здійснюється міжнародно правовий захист прав людини.

Перш за все, таку функцію виконує Генеральна Асамблея ООН, а також спеціальна Рада з економічних і соціальних питанням, яким вона керує. Ця Рада (ЕКОСОР) робить доповіді, які служать підставою для того, щоб включати різні гострі і проблемні питання щодо насильств проти прав людини до порядку Генеральної Асамблеї. Такі питання можуть також пропонувати різні держави ООН, а ще Генеральний Секретар. Міжнародний захист прав людини через цю систему послаблюється тим, що рішення Генеральної Асамблеї для урядів є не обов`язковими, а рекомендаційними. Однак вони виходять з принципів міжнародного права, які є обов`язковими в юридичному плані.

Одним з допоміжних органів ЕКОСОР, який виконує правозахисну функцію, можна назвати Комісію з прав людини, створену в сорокових роках минулого століття. Щороку вона засідає протягом шести тижнів. Її спеціальні доповідачі готують різні исследовани з приводу того, чи порушуються міжнародні договори, як дотримуються громадянські права і свободи, права жінок і меншин, що не піддається чи хто дискримінації на підставі кольору шкіри, національності, віри чи інших ознак. Крім досліджень Комісія робить рекомендації для поліпшення ситуації.

Міжнародні механізми захисту прав людини з 1976 року були посилені появою особливого Комітету ООН, який теж працює в правозахисній сфері. Туди входять експерти з різних країн, що мають високу репутацію в області моральності і є фахівцями щодо прав і свобод, їх реалізації та захисту. Комітет заслуховує доповіді держав про те, яка ситуація склалася в них відносно прав людини і роблять їм різні зауваження, на які держава зобов`язана відреагувати. У цей Комітет можна також скаржитися конкретним людям на порушення їх прав і свобод. Розглядаючи скарги, Комітет вирішує і рекомендує, що саме цього державі слід змінити в законах і на практиці, для того щоб уникати порушень прав.

Міжнародний захист прав людини в системі ООН здійснюється ще й через інші органи, що займаються правами специфічних груп людей: жінок, дітей, і тд. Міжнародний Кримінальний Суд з 2000-х років займається найбільш важкими злочинами проти прав людини, скоєними особами, які стоять при владі - такими, як військові злочини, геноцид або злочини проти людяності і подібні речі. Оскільки в останні роки систему ООН, що захищає права людини, дуже критикують з різних сторін у зв`язку з її громіздкістю і неефективністю, особливо в кризових ситуаціях, з`явилися такі посади, як Верховні комісари ООН - зокрема, з прав людини, з прав біженців, які можуть діяти і в обстановці воєнного часу.