Методологія теорії держави і права та її функції

Будучи наукою - хоча останнім часом єдність її оскаржується - теорія держави і права має справу з певними явищами і закономірностями. Вона покликана досліджувати такі різні структурні феномени життя соціуму, як право і держава. Тобто, об`єктом її дослідження є найбільш великі і характерні тенденції у виникненні, складанні та взаємодії держави і права. Розуміння цих тенденцій дозволяє засвоїти знання більш конкретних галузей юридичних наук.

Ця общетеоретическая наука має свою методологію - систему певних теоретичних положень і логічних методів дослідження. Таким чином, методологія теорії держави і права являє собою систему певних логічних умовиводів і прийомів (дедукція та індукція, синтез і аналіз, узагальнення, порівняння), так і філософських, лінгвістичних, соціологічних, психологічних та інших підходів до пізнання основних закономірностей зародження, розвитку і взаємодії держави і права.

Ця теорія має загальними, приватними і спеціальними методами. Методологія теорії держави і права виходить з того, що, незважаючи на відмінність між вивченням видів, форм, структур, функцій і перспектив держави і дослідженням норм, джерел, типів тлумачення права, його понять і практики, для обох теорій можна використовувати загальні методи наук про суспільство - особливо соціальної філософії та філософії права. Тут застосовна концепція, що право як феномен залежить від умов життя соціуму, пов`язане з іншими громадськими феноменами - економічними, політичними, духовними, культурними, і постійно розвивається, якісно оновлюється разом з розвитком суспільства.

Поряд з філософськими підходами, методологія теорії держави і права користується і приватними (конкретними) методами. Наприклад, традиційний спеціальний (або формальний) правовий метод вивчає право як таке, у відриві від економіки, моралі, політики і т.д. Такий метод дозволяє виокремити чіткі і короткі формулювання досліджуваного держави і права в термінах «суб`єкт права», «дієздатність», «нормативний акт» і т.д. Альтернативою і в якійсь мірі повною протилежністю юридико-технічного методу є метод порівняння правових систем, коли вони зіставляються за різними критеріями на підставі певної моделі або зразка.

Популярний і ефективний соціологічний метод. Він полягає в тому, що право досліджується не у вигляді абстрактних категорій, а на рівні конкретних соціальних явищ. Разом з аналізом законів йде обробка результатів опитувань населення або даних статистики, інших, неюридичних, документів. Він дозволяє збільшити достовірність наших знань про досліджуваному предметі. Методологія теорії держави і права може включати і статистичний метод, що складається у встановленні статистичних показників щодо предмета вивчення - наприклад, дані про процентне співвідношення злочинів, під час скоєння яких застосовується насильство, до економічних правопорушень.

Інші методи теорії держави і права - до Наприклад, історичний і психологічний - допомагають шляхом аналізу та порівняння структур держави та правових норм певних історичних періодів вивчати процес становлення форм державності та права, виявити родинні зв`язки між ними, простежити їх розвиток і взаємовплив. Спеціальні або узагальнюючі методи, такі як психологічний, системний, структурний та інші, дозволяють використовувати досягнення в галузі інших наук для дослідження проблем держави і права, а також ставити конкретні явища в певний контекст.

Предмет та методологія теорії держави і права мають функції, потрібними для розуміння змісту і тенденцій розвитку суспільного життя. Так, функція пізнання дозволяє пояснити процеси і явища у державній та правового життя. Функція евристики відкриває нові закономірностей, які зумовлюють ще одну функцію - прогностичну (конструювання майбутніх моделей держави і права).