Інноваційна політика

Одна з найактуальніших проблем сьогоднішньої економіки Росії - підйом виробництв з наукомісткими галузями з метою підвищити конкурентоспроможність. Для цього потрібен вихід до передових технологій і впровадження їх в роботу. У цьому й полягає державна інноваційна політика.

Теоретично, можна піти двома шляхами: або придбання ноу-хау вже відомих технологій компаній зі світовим ім`ям, або спиратися на свій власний науковий потенціал. Другий більш перспективний, але тут на заваді стоять бар`єри, організаційно-управлінські, фінансові.

Інноваційна політика держави здійснювалася довгі роки лише в найбільших установах допомогою планування та бюджетного фінансування, але не йшов облік закономірностей і особливостей процесу інноваційного.
У малому бізнесі особливо вразливий саме інноваційний бізнес. Історія показує найвищу активність інновацій в цій галузі з 1990 по 1995 рр. Але створені активи розпадалися, в більшості своїй не проіснувавши навіть пару років, - занадто несприятливими були умови:

- непомірно високі податки-
- складності в оренді приміщень-
- дорогі енергія і сировина.

Інноваційні підприємства не могли сподіватися на державну підтримку. Саме тому ми продовжуємо спостерігати спад активності у двох найважливіших сферах, здатних вивести Росію в лідери на світовому ринку: спад у сфері виробничої і спад у сфері науково-технічної. І це зайвий раз доводить: державна інноваційна політика повинна змінюватися.
Хочеться вірити, що, незважаючи на те, що сьогодні російський ринок "вистачає" практично будь-який товар (і навіть не завжди ліцензійний), ми побачимо в найближче десятиліття потужний розвиток інноваційної діяльності і зокрема - на рівні підприємств, як великих, так і самих малих. Інноваційна політика повинна бути побудована так, щоб всі підприємства, незалежно від їх розміру, мали доступ до "свіжому повітрю": зниження податків, можливість впровадження нових, перспективних технологій. Підтримавши підприємства сьогодні, давши їм закріпитися і міцно стати на ноги, країна покладе в свою казну більший відсоток прибутку, ніж могла б "вичавити" з підприємств, що намагаються утриматися на плаву.
При слабкому стимулюванні інновацій (а це сьогодні основна особливість життя економічної) країна розвиватися просто не зможе. І ключі до виходу лежать у великих винаходах інновацій (базисних), перехід до техніки останніх поколінь. Поки інноваційна політика видна в дії лише в збройних силах. Але докази військової потужності Росії мало впливають на життєвий рівень її населення.
Інноваційна політика може бути розділена на три основні сектори.
У вершині однозначно буде лежати досить вузький сектор технологій проривних, заснований на винаходи вітчизняних. Тут можна забезпечити пріоритет і створити високу конкурентоспроможність на вузьких сегментах світового ринку. При масштабної і вмілої реалізації пріоритетів можна домогтися значних доходів.
Наступний сектор ширше. Тут є можливість спертися і на свої ліцензії, і на зарубіжні. Організація розробки на рівних. Це дозволить не тільки налагодити виробництво, але й поставляти свою продукцію на серйозний, конкурентоспроможний ринок. І не можна, знову-таки, промовчати про конверсії військової промисловості і науки. Засекречені розробки сьогодні можуть бути використані у виробництві та принести колосальний дохід.

Ще один сектор, найширший там, де у країни немає наукового доробку, де занадто малий інноваційний потенціал (або відсутній зовсім). Тут доцільно використовувати потенціал зарубіжний з урахуванням зниження обмежень на експорт технологій (високих). Співпраця може бути дуже продуктивним. Жодна країна не здатна сьогодні самостійно осилити весь спектр напрямків у сучасній науці.
Селективна інноваційна політика повинна спиратися на розробки та виконання програм, які охоплюють технологічний ланцюжок повністю і одночасно реалізовуватися за напрямками: забезпечення інноваторів усіма ресурсами (в тому числі і фінансування) - створення інжинірингових фірм, маркетингових та консалтингових систем, комерційних банків для інвестування, бірж технологій , формування інфраструктури ринку, створення наукоградов, вільних економічних зон і так далі- вироблення механізмів діяльності для всіх суб`єктів, що мають відношення до ринку інновацій з урахуванням взаємовигідного співробітництва.