Зовнішні функції держави - способи реалізації на міжнародній арені

Держава як суспільне явище не може існувати відокремлено від інших країн. У зв`язку з цим воно виконує певні види діяльності, які в правознавчої науці прийнято диференціювати поняттям «зовнішні функції держави». Таким чином, чітке розуміння складу повноважень, яким наділене держава в зовнішніх зносинах, дозволяє зрозуміти, як здійснюється опосередкований суверенітет.

Зовнішні функції держави представляються сукупністю наступних трьох напрямків:

- ведення зовнішньоекономічної діяльності-

- забезпечення захисту від вторгнення інших держав та / або їх спілок-

- співробітництво у підтриманні встановленого світового порядку.

Варто зазначити, що представлені види наочно відображають той факт, що зовнішні і внутрішні функції держави переплетені між собою. У чому це виражається? Відповідь міститься в детальному розгляді кожної з них.

Функція ведення економічної діяльності на даний період сприймається як одна з основних. Пов`язано це положення з тим, що економічні відносини між країнами фактично визначають вектор розвитку всього життя суспільства в цілому і є ефективним способом по досягненню певних цілей.

Слід зазначити, що внутрішні і зовнішні функції держави в економічному плані тісно переплетені один з одним. Таке становище зумовлено тим, що в світі існує так зване «розподіл праці», в основу якого лягли не тільки культурні та географічні чинники, а й нормотворча діяльність країн на міжнародному рівні. Особливо чітко це простежується у зовнішньоекономічній діяльності країн-учасниць СОТ.

Другим важливим елементом в структурі зовнішніх функцій є оборонна діяльність. Слід зазначити, що раніше в неї включалася також функція ведення загарбницьких воєн. Однак, починаючи з моменту утворення ООН, друга складова формально вважається нелегітимною. В даному випадку також наочно простежується те, що зовнішні та внутрішні функції держави забезпечують дію один одного. Основою для ефективного виконання розглянутого виду служить успішний розвиток економічної, науково-технічної, а також функції охорони правопорядку (наявність ефективного менеджменту в армії).

Третьою функцією постає співпраця у підтримці встановленого світового порядку. Вона реалізується за допомогою наступних видів діяльності:

- встановлення консульських і дипломатичних відносин-

- підтримка культурного світового спадщини-

- підтримання статус-кво існуючих держав-

- розвиток наукових, соціальних, міграційних, культурних та інших зв`язків за допомогою створення міжурядових організацій та міжнародного конвенційного законодавства.

Більшість представлених завдань наочно доводять, що внутрішні і зовнішні функції держави і цього разу тісно переплітаються. Культурне світову спадщину, наприклад, не може бути збережено виключно за допомогою міжнародного співтовариства, в першу чергу такий акт повинен виходити від держави, а, отже, країна повинна ефективно виконувати внутрішню функцію охорони і підтримки культури.

Найбільш незалежною в даному випадку виступає функція міжнародних відносин. Більше того, саме на ній і базуються всі зовнішні функції держави. Допомогою такої діяльності країна здатна здійснювати ефективне представництво на міжнародній арені, домагатися найбільш вигідних умов існування для себе і диктувати свої умови.

Підводячи підсумок, слід підкреслити, що зовнішні функції держави представлені трьома основними напрямами дій, за допомогою яких країна отримує для себе прибуток матеріального чи духовного характеру, а також створює умови для безпеки своєї території від загрози ззовні.