Правосторонній рух

Поділ на різнобічне рух почався, ще коли першого автомобіля не було й близько. Історики безперервно сперечаються про те, яке ж рух в Європі було початковим.

В епоху існування великого Римської держави вершники завжди їздили зліва. Це робилося для того, щоб їх права рука зі зброєю завжди була готова нанести удар зустрічному ворогові.

Свідченням того, що в Римі була не правосторонній рух, а саме лівосторонній, стали докази, знайдені в 1998 році в англійському районі Суїндона, де була розкопана каменоломня римлян, біля якої розбита ліва колія була сильнішою правою. Крім того, на римському динарії, датованому ще п`ятидесятих роком до н. е., були зображені вершники, які по лівому від екіпажу напрямку, запряженого кіньми.

Крім того, одномісному екіпажу з кучером спереду набагато зручніше їхати з правого боку, тому що при роз`їзді з іншими екіпажами кучерам треба дуже сильно тягнути віжки своєю правою рукою.

У Росії ж ще при государі Петра Першому за норму було прийнято саме правосторонній рух, а сани і вози роз`їжджалися, дотримуючись правої сторони.



Свого попередника підтримали і наступні імператори. У 1752 цариця Єлизавета Петрівна своїм офіційним указом встановила і ввела на російських вулицях обов`язкове правосторонній рух карет і возів. Серед західних держав закон, що встановлює боку пересування, вперше було видано у Великобританії: це білль від 1756, згідно з яким, за Лондонському мосту визначалося пересування по лівій стороні, при цьому вже тоді при «виїзді назустріч» стягувався штраф - фунт срібла.

І тільки через двадцять років уряд Англії видало свій відомий «Дорожній акт», в якому прописало введення лівостороннього руху. Точно такий же рух було встановлено на що відкрилася майже через півстоліття залізничній гілці Манчестер - Ліверпуль.

За однією з існуючих версій, Англія запозичила це зі своїх морських правил, так як була острівний, і єдиним зв`язком з іншими країнами було судноплавство: судна пропускали інші кораблі, які наближалися до них саме праворуч.



Країни з правостороннім рухом саме Великобританію вважають основною «винуватицею» такий «лівизни», яка згодом вплинула і на деякі країни. Правосторонній рух в основному пов`язують c Францією. В епоху Французької революції декретом, виданим у Парижі, рекомендувалося пересуватися саме по правій, що вважається «простонародної» стороні.

Трохи пізніше Наполеон зміцнив цей указ, наказавши і військовим триматися правого спрямування.

Правосторонній рух, як це дивно не звучить, на початку XIX століття було пов`язано c великою політикою. Ті країни, які протистояли натиску наполеонівських військ - Британія, а також Австро-Угорщина, і Португалія, стали «лівими», а ті, які підтримували Наполеона - Німеччина, Італія, Голландія, Іспанія, Швейцарія, Польща, перейшли на правосторонній рух. При цьому в Австрії взагалі склалася цікава ситуація: в деяких провінціях рух був «лівим», а в інших - «правим». Хоча тільки після аншлюсу c німцями, у тридцяті роки вона повністю перекваліфікувалася на правосторонній рух.

В Європі після появи автомобіля почалася справжня чехарда. Більшість країн їздили по правій стороні за звичаєм, нав`язаному їм ще з наполеонівських часів.

Проте в туманному Альбіоні, Швеції та в певній частині Австро-Угорщини запанувало лівосторонній рух.

При цьому в Італії в кожному місті взагалі були свої певні правила. Першими були створені машини з правим кермом, «неправильним» для нас, причому незалежно від того, в якій стороні пересувалися автомобілі.

Це було передбачено з однією метою, щоб шофер міг краще розгледіти машину, яку обганяв. Крім того, при правому кермі шофер мав можливість виходити з автомобіля безпосередньо на тротуар, а не на проїжджу частину.




» » Правосторонній рух