Банківська таємниця. Просто про складне
Напевно багато хто з нас регулярно користуються самими різними послугами комерційних банків. Деякі клієнти воліють зберігати в кредитних організаціях свої грошові заощадження, інші довіряють їм свої цінності (сейфові комірки), треті стають позичальниками, щоб на отриману під відсотки суму придбати надалі предмет заповітних мрій. Пластикові карти для зручного використання заробітної плати, різні сервіси, термінові перекази з відкриттям персонального рахунку або ж без нього -зараз кожен банк намагається запропонувати своїм клієнтам щось нове і скласти здорову конкуренцію «гігантам» даного сектора. Зрозуміло, нюансів тут теж вистачає. Але кожен клієнт кредитної організації повинен брати до уваги таку особливість, як банківська таємниця. Що ж таїть у собі дане поняття, і які гарантії, а також проблеми набуває разом з ним особа, обслуговує в цій сфері?
Для початку варто відразу розмежувати такі визначення, як комерційна і банківська таємниця. Перше, по суті, є ширшим поняттям, ніж друге. У деяких джерелах можна навіть зустріти таке тлумачення, яке визначає таємницю кредитних організацій як одну з різновидів комерційної. Однак це не зовсім вірно. Банківська таємниця - закон для даних установ, на підставі якого всі представники організації зобов`язані зберігати всю наявну у них на руках інформацію про своїх клієнтів без доступу до неї третіх осіб, навіть якщо відомості не мають особливої цінності.
Як і в більшості подібних випадків, мають місце бути винятки з правил. Іноді банк просто не має права відмовити певним організаціям у наданні інформації, яка стосується клієнтів. Такими установами є, насамперед, представники органів державного рівня. Однак для такої процедури необхідно вагома підстава, що виправдовує виняток. Наприклад, складний, заплутаний або підозрілий характер здійсненої клієнтом фінансової операції у разі, якщо її сума дорівнює або перевищує 600 тисяч рублів. У такому випадку закони про банки мають на увазі обов`язковий контроль угоди. Це робиться з метою запобігання фінансування за допомогою комерційних організацій терористичних угруповань, а також відмивання коштів.
Банківська таємниця увазі надання інформації про всі рахунки, а також сумах, отриманих установою на зберігання згідно з умовами укладених депозитних договорів, вузькому колу персон. Як у випадку з фізичними, так і юридичними особами всі відомості можуть бути надані виключно самим клієнтам, їх офіційним представникам, довіреним особам, судовим органам, а також страховим компаніям і представникам органів попереднього слідства у кримінальних та адміністративних справах (має бути наявність згоди прокурора).
Якщо власник вкладу або рахунки іншого характеру помирає, то в такій ситуації банківська таємниця має наступні особливості. При наявності складеного заповіту (нотаріального або ж оформленого безпосередньо в кредитній організації) зазначені в даному документі особи можуть отримати всю необхідну інформацію. Для цього їм потрібно буде пред`явити документи, що засвідчують особу. Крім того, інформація надходить без будь-якого порушення закону в повне розпорядження нотаріуса. Для цього контора повинна буде скласти запит. У такому випадку співробітник банку, відповідальний за виконання даних зобов`язань, оформляє відповідь на фірмовому бланку установи. Інформація повинна повністю відповідати на всі питання, заявлені на запиті.
Якщо ж мова йде про нерезидентів (осіб, що мають іноземне громадянство), у такому випадку банківська таємниця увазі надання всіх необхідних даних консульським установам.