Режим державний: поняття. Політичні державні режими

Поняття державного режиму одне з найбільш неоднозначних в сучасній політології. Аспекти, що стосуються співвідношення ключових принципів реалізації владою повноважень в управлінні країною і правової моделі з пріоритетами в розвитку бізнесу, стають приводом для активних дискусій. У зв`язку з чим? Чому підходи вчених у визначенні сутності термінів, що стосуються функціонування політичних інститутів, не завжди корелюють з практикою?

Визначення

Яке можна дати визначення терміну "режим державний"? Багато хто з сучасних політологів визначають його як сукупність принципів реалізації влади. Деякі дослідники вважають за краще відокремлювати поняття "режим державний" від політичного, інші ототожнюють обидва терміни. Разом з тим, те й інше слід принципово розмежовувати з такими явищами, як форма державного устрою і правління. Ототожнення розглянутих термінів є помилкою. Чому? Чим режим державний відрізняється від форм влаштування політичної системи і правління?

Режим і форма устрою держави: розмежування понять

Розглянемо те, яка принципова різниця між трьома термінами (домовимося при цьому, що поняття державного і політичного режимів можна об`єднати). По суті, всі три - явища одного порядку. Тому-то і виникає плутанина в їх вживанні, деяка свобода у трактуванні. Іноді зустрічається, наприклад, такий термін, як "форми державного режиму", хоча, строго кажучи, вживати його не цілком коректно з точки зору стилістики.

Так чи інакше, всі три явища - режим, форма державного устрою та правління - характеризують механізми реалізації влади. Але якщо, строго кажучи, політичний режим - це принципи, то форма державного устрою і правління - це, власне, інструменти, що відображають практичне функціонування політичних інститутів. Наочно простежити різницю нам допоможе класифікація різновидів і того, й іншого.

Види режимів

Сучасні політологи виділяють такі основні види державних режимів: демократичний, авторитарний і тоталітарний. Критерії, за якими можна визначити приналежність політичної системи країни, досить сильно різняться в залежності від наукової школи. Але якщо спробувати визначити основні, то вони будуть виглядати так.

Для демократичного режиму характерно наступне: наявність всенародно прийнятої конституції, принцип поділу влади на кілька гілок, багатопартійність, виборність владних органів на різних рівнях, дотримання ключових прав і свобод людини і громадянина, наявність суспільних ресурсів для особистісного розвитку, свобода бізнесу.

Які ознаки тоталітарного режиму? До таких експерти відносять такі: відсутність багатопартійності, мінімум свободи бізнесу, політична цензура, відсутність ресурсів для вираження громадської думки і гласності, державна ідеологія, конституція приймається без участі народу або ж відсутній зовсім, поділу влади немає.

Яка характеристика авторитарного режиму? Згідно з поширеною трактуванні, наявність такого можна зафіксувати, якщо влада в державі зосереджена в руках конкретної людини або відносно невеликої групи, як правило, не виражає настрої і пріоритети громадян, що населяють країну. Деякі політологи вважають, що авторитарний режим влади можна фіксувати в тому випадку, якщо де-юре в країні присутні інститути, що дозволяють говорити про наявність демократичних механізмів, але де-факто управління державою реалізується переважно на тоталітарних принципах.

Звичайно, перераховані вище критерії не можна вважати вичерпними. Відзначимо також, що вони у відносно повною мірою відображають характеристики сучасних політичних систем. Якщо заглиблюватися в історію, то можна буде виявити додаткові ознаки демократії, тоталітаризму або ж авторитаризму. Не можна сказати, що ці критерії однозначно збережуть актуальність і в найближчому майбутньому.

Варто відзначити, що в середовищі вчених є думка про те, що в чистому вигляді демократичний, авторитарний і тоталітарний режими на практиці зафіксувати досить складно. Задана класифікація більшою мірою теоретична. Вона покликана дати деякі орієнтири, що дозволяють визначити відмінні принципи функціонування політичної влади в конкретній державі. Тобто, зіставляючи системи владних інститутів двох держав, можна умовно виявити, яка з них більш демократична, а яка в переважної ступеня тоталитарна. Разом з тим майже напевно знайдуться ще більш демократичні або ж тоталітарні країни. Тому в частині класифікації політичних систем різних держав все дуже відносно як в сучасному політичному контексті, так і в історичному.

Види форм державного устрою

Визначившись з основними типами політичних режимів, розглянемо класифікацію форм державного устрою, насамперед, щоб зрозуміти різницю між термінами. Як ми вже сказали вище, режим державний - це принципи функціонування влади. Форми устрою і правління країни - практичний інструмент реалізації відповідних повноважень правлячими інститутами. У сучасній політології найбільш поширена наступна класифікація форм державного устрою:

- унітарная-

- федератівная-

В рамках першої форми країна представляє собою консолідовану, централізовану політичну одиницю, що не розділену на адміністративні зони, що володіють скільки-небудь значимими повноваженнями. Приклади переважно унітарних держав: Франція, Великобританія, Фінляндія.

Федеративні держави, в свою чергу, організовані за принципом значній децентралізації політичної влади. Країна складається з досить самостійних суб`єктів федерації (як в РФ), штатів (у США, Мексиці), земель (у ФРН) і т.д. Кожна з адміністративно-територіальних одиниць може мати власний бюджет, політичну систему і навіть конституцію.

У політології поширена точка зору про те, що порівняно невеликі за площею держави воліють організовувати власну політичну систему по унітарною принципам. Ті, чия територія розлогий, тяжіють до федеративного формату. Росія - держава в числі других. Так само як і багато інших з великою площею, наприклад, США, Бразилія.

Види форм правління

Що таке форма державного устрою, політичний режим, ми вивчили. Необхідно ще розглянути відмітні особливості такого поняття, як "форма правління". У сучасній політології прийнято виділяти такі її різновиди:

- монархія

- республіка-

Перша, в свою чергу, класифікується на абсолютну і конституційну (парламентську) монархію. Республіка може бути президентською, парламентською чи ж змішаного типу. Монархія - форма правління, при якій вища політична влада передається у спадок від одного короля до іншого. У республіці ключові політичні інститути формуються за допомогою всенародних виборів. У тому випадку, якщо при монархії є значимі демократичні елементи (наприклад, формування законодавчих органів влади відбувається за допомогою волевиявлення громадян), вона визнається конституційної чи парламентської. Якщо ні, то абсолютною.

У президентській республіці значний обсяг владних повноважень зосереджений в руках глави держави (вища посада у виконавчій гілці влади). Як правило, він обирається на всенародному голосуванні прямим способом. Росія - держава, яка, як вважають багато політологів, в числі типово президентських.

У парламентських республіках ключовими повноваженнями в аспекті політичної влади наділені законодавчі і представницькі структури. Приклади таких держав - ФРН, Австрія. У них також є президент, формально є главою виконавчої гілки влади, але його повноваження незрівнянно малі з тими, якими володіє парламент.

Є й інший критерій розмежування понять про президентську і парламентську республіках. Він увазі не стільки рівень повноважень, зосереджених в руках президента або законодавчого органу, скільки механізм формування вищого інституту виконавчої влади (як правило, таким виступає уряд). У президентських республіках останнє зазвичай формується за безпосередньої участі президента і на підставі його точки зору з кадрових та організаційних питань. У парламентській моделі пріоритетна відповідна роль законодавчого органу влади.

При змішаній республіканській формі правління повноваження законодавчих і виконавчих органів влади приблизно однакові. Однозначні критерії, що визначають їх вага, виділити складно. Але, як правило, вони розосереджуються по різних гілок влади, ключовим для держави, - бюджет, армія, соціальна сфера, бізнес. Змішаність може також виражатися в необхідності послідовного узгодження в прийнятті політичних рішень між різними гілками влади. У цьому зв`язку є думка, що ні та, ні інша республіканська форма правління не існує в чистому вигляді. Тобто якими б значущими не були повноваження президента, його концепції, що стосуються управління країною, так чи інакше, будуть узгоджуватися з думкою парламенту. У свою чергу, законодавчий орган влади, забезпечуючи вступ в силу тих чи інших правових актів, як правило, погодить їх з виконавчими структурами.

Співвідношення режиму, форм устрою і правління

А тепер найцікавіше. Як співвідносяться види державних режимів, форми устрою і правління? Чи є якась залежність між їх різними типами? Однозначної відповіді на ці питання дати не можна. І ось чому.

Згадаймо ознаки тоталітарного режиму: відсутність багатопартійності, мінімум свобод особистості, цензура і т.д. Розглянемо приклад одного з небагатьох держав, які сучасні політологи, як правило, зараховують до тоталітарних. Це Китай. Дійсно, там править тільки одна партія - комуністична, звідси відносно небагато свобод, сильна цензура (особливо це помітно на прикладі державного втручання в інтернет-простір, що виражається в періодичному заборону західних соціальних мереж).

Поєднання несхожих

З точки зору форми правління, Китай - республіка. Це відображено навіть в офіційній назві країни - Китайська Народна Республіка. У політичній структурі, таким чином, є механізми, за допомогою яких влада обирається населенням. Більш того, не можна сказати, що в Китаї спостерігається авторитарний режим держави. Незважаючи на те, що влада зосереджена в руках компартії, інтереси народу, як вважають багато політологів, представлені в достатньому обсязі. Виходить, що КНР, як би це дивно не звучало, - демократична республіка при тоталітарному режимі.

В аспекті форми державного устрою КНР - унітарна держава. І це незважаючи на велику територію, наявність міст-мегаполісів, які не поступаються за населенням і економічному розвитку столиці, - Пекіну. Вище ми відзначили, що федеративні принципи характерні як раз-таки для держав з великою площею. У відношенні КНР це правило не працює.

Разом з тим, деякі політологи вважають, що КНР - це виключення з правил. Тобто в більшості випадків, якщо політичний режим авторитарний і тоталітарний, то реалізація республіканських принципів у країні буде дуже ускладнена. У свою чергу, при демократії інститути виборності та представництва функціонують, якщо слідувати цій концепції, більш якісно. Досягається це, головним чином, за рахунок підвищеної конкуренції на політичній арені. Є партії, що пропонують різні програми, і у владу потрапляють ті, які просувають ідеї, близькі більшої частини населення. Демократична республіка, відповідно до даної теорії, повинна бути обов`язково багатопартійної, не мати державної цензури і забезпечувати весь спектр основних громадянських прав і свобод.

Політичний режим і бізнес

Розглянемо один цікавий аспект, що стосується співвідношення політичного режиму і можливостей для бізнесу. Вище ми відзначили, що одна з ознак демократії - наявність у країні інституту вільного підприємництва. Які його критерії? Насамперед, це мінімум бар`єрів в аспекті реєстрації нових підприємств. Це невисока податкове навантаження. Це мінімум державного регулювання.

Чи можна зафіксувати відповідність даним критеріям в бізнес-середовищах сучасних країн, що вважаються типово демократичними, - США, Франції, Німеччині? У якихось аспектах, безумовно, так. Однак якщо брати популярні у світі рейтинги свободи підприємництва, то з`ясується, що лідирують у них Гонконг і Сінгапур. Перша держава де-юре входить до складу "тоталітарного" Китаю. Друге володіє політичною системою, впритул наближеною до тоталітарної. Зокрема, в ній за фактом відсутня багатопартійність - опозиція є, але її вплив на владу зведено до мінімуму. Сінгапур до того ж відомий дуже суворими законами, які регулюють суспільну сферу життя.

Таким чином, політичні (державні) режими не завжди визначають ступінь свободи підприємництва. Хоча, згідно поширеній точці зору і сформованій практиці в багатьох регіонах світу, деяка залежність між відповідними принципами управління державою і бізнес-середовищами все ж є.

Політичний режим і право

Політичні (державні) режими можуть різнитися, як ми вже зазначили, підходами в реалізації прав людини і громадянина. При тоталітаризмі, якщо слідувати поширеною теоретичної концепції, рівень правового забезпечення нижче, ніж при демократії. Разом з тим ряд сучасних політологів вважає за краще підходити до оцінки відповідного аспекту з обережністю. Чому?

Є незаперечні приклади правової держави - США, ФРН, Великобританія. За рахунок яких механізмів у цих країнах було досягнуто відповідну якість політичної системи? Як вважають багато політологів, це стало можливим унаслідок появи (причому не відразу, а в ході поступового розвитку) інституту незалежного судочинства. Тобто наявності формальних механізмів, які повинні в теорії зумовити вибудовування системи реалізації прав людини і громадянина, недостатньо. Потрібна склалася традиція, прийнята в суспільстві як базис для поведінки.

Приклади правової держави, зазначені вище, можуть свідчити про наявність такої традиції в зазначених державах. У свою чергу, як вважають деякі експерти, в тих країнах, де діяльність судів в історичному контексті не завжди передбачала реальну незалежність, влада буде змушена компенсувати відсутність необхідних традицій строгістю законів. І це зовні може виглядати як нехтування правами людини. Хоча за фактом держава намагається їх забезпечити, але не може делегувати відповідну функцію судам в силу їх недостатньої самостійності.

Політичний режим в Росії

Яка форма політичного (державного) режиму в РФ? Це питання, яке породжує неймовірно напружені дискусії. Постараємося торкнутися кілька ключових точок зору щодо нього.

Є версія, що історично форми державного режиму в Росії ніколи не відповідали базовим критеріям, характерним для демократії. Були часи абсолютної монархії при Імперії, тоталітаризм при СРСР. Тому, незважаючи на те, що в РФ є і всенародно прийнята конституція, і демократичні виборні механізми, де-факто владу в нашій країні впритул наближена до авторитарних або навіть тоталітарним концепціям. Опозиційні партії, згідно даній точці зору, хоча і присутні в Росії, але, в силу тиску з боку владних структур, не можуть відігравати значиму роль у політичній системі. Бізнес в РФ, як вважають прихильники даної концепції, не може характеризуватися як вільний: рівень податків досить високий, особливо в аспекті соціального навантаження, реєстрація підприємства досить довга, рівень державного регулювання високий.

Є й інша точка зору. Відповідно до неї, сучасна Росія - цілком відбулася демократія. Невдачі опозиційних партій, якщо розглядати результати останніх виборів до парламенту, пов`язані, головним чином, чи не з придушенням їхньої активності, з а тим, що громадяни не поділяють сутність пропонованих ними програм.

Значущі обмеження для підприємців пояснюються низькою соціальною відповідальністю бізнесу і поки що невисокої правовою культурою людей, що займаються своєю справою. Дуже багато компаній прагнуть, в першу чергу, заробити щось для себе, всіма способами обманюючи клієнтів, партнерів, споживачів. Звідси і необхідна суворість законів в аспекті державного втручання. Але, як вважають оптимістично налаштовані експерти, у міру природного зростання конкуренції в російській економіці державне регулювання буде слабшати. На зміну строгим законам прийдуть ринкові механізми. Ті фірми, які зволіють вести нечесну гру, нехтувати сервісом і порядністю, попросту програють конкурентам.