Синдром вахтера - що це?

Синдром вахтера - це поведінка, яка виражається в прагненні людини, яка займає нижчу посаду, самоствердитися, компенсувати якісь свої особисті проблеми, шляхом додання своєї соціальної ролі особливої важливості.

Тобто, такі люди, особливо це стосується дрібних клерків, готові змусити вас збирати потрібні й непотрібні папірці тільки для того, щоб утвердитися у власних очах. Їм подобається потім обробляти отримані довідки. Як у них тільки не виникає тунельний синдром?

Хто такі?

Справжній вахтер завжди буде вимагати документ, що засвідчує особу або пропуск кудись. Це стосується навіть тих випадків, коли він вас бачить кожен день протягом багатьох років. Ось такі люди! При всьому при цьому, така поведінка не поширюється на його знайомих і друзів, їм-то можна робити чи не все, що вони захочуть.

Виділяють підвид. Це люди, які дуже люблять звинувачувати в чомусь оточуючих. Головна мета їхнього життя - постійно на когось скаржитися, щоб начальство нічого про них поганого не подумало.

Існує ще й синдром черги, теж підвид розглянутого синдрому. Це стосується людей, які виросли в селах або при СРСР. Саме тоді поняття «черга» було актуальним і дуже поширеним. Такі люди будуть робити все, щоб тільки виконувався необхідний бюрократичний мінімум (збір величезної кількості довідок та інше).

В якійсь мірі синдром вахтера може проявлятися навіть у школярів. Це стосується тих з них, хто чергує.

Люди, що мають подібний синдром, найчастіше дуже люблять свою роботу, точніше її відсутність. Для них головна мета в житті - зімітувати бурхливу діяльність, показати як вони незамінні, коли, можливо, їм і зовсім нічого робити. Все це робиться для того, щоб нікому не спало на думку якимось чином відвернути або потурбувати такої людини. На все, що ви попросите, вам дадуть зрозуміти, що зробити необхідне навряд чи представляється можливим. А якщо й можливо, то така людина докладе свої зусилля, але робити цього йому зовсім не хочеться.

Швидше за все, кожному з нас в житті зустрічалися такі «вахтери». Зазвичай вони працюють в низьких міліцейських чинах, гардеробниками, вахтерами, офіціантами, в регістратурах лікарень, охоронцями, дрібними чиновниками і т.д.

Синдром вахтера має одне досить близьке за значенням поняття «адміністративний захват». Так називається стан свідомості, що характерно для людей, з обов`язку служби мають адміністративні повноваження.

Ці люди здатні довести практично до істерики будь-кого. Це можна порівняти з таким поняттям, як «краш-синдром» - патологічний стан людини, що виникає після роздавлювання тканин кінцівок до тих пір, поки в них не всмоктуються токсичні речовини.

Як поводитися з такою людиною?

Практика показала, що при спілкуванні з індивідом, страждаючим синдромом вахтера, дуже важливо намагатися не надавати його поведінки ніякого значення. Тобто, ні в якому разі не дратуйтеся і ведіть себе спокійно. Повірте, ваші переживання йому тільки на руку.

Коли ви проявляєте до людини з синдромом вахтера звичайну ввічливість, використовуєте вислови на кшталт «вибачте за турботу», «можу вас попросити» або «не могли б ви», він сприймає все це як вашу слабкість. У нього в мозку з`являється сигнал про те, що по відношенню до вас можна проявляти максимум своєї влади.

Підійшовши до порога приймальної вам потрібно чітко сформулювати мету свого візиту, щось на кшталт: «Я прийшов до того-то, у мене призначена з ним зустріч». Повірте, таке конкретне позначення себе дасть йому набагато менше простору для маневру.

Знайте, що найслабшим місцем людини, що страждає таким порушенням, як синдром вахтера, є страх прийняти відповідальність за будь-яке своє рішення. Для того щоб трохи стримати запал «вахтера» можете попросити назватися, тим самим натякаючи, що можуть мати місце персональні наслідки.