Вірусна інфекція Епштейна-Барр: актуальність, епідеміологія, клініка, лікування
Вірусна інфекція Епштейна-Барр (інфекційний мононуклеоз) - гостре інфекційне вірусне захворювання. Характеризується лихоманкою, збільшенням лімфовузлів, ураженням лімфатичного кільця ротоглотки, гепатоліенальним синдромом.
Актуальність
Зустрічається вірусна інфекція Епштейна-Барр переважно в дитячому віці і є показником імунодефіцитного стану організму. Збудником є вірус герпесу, який володіє чутливістю до лімфоїдної тканини. Саме в ній відбувається репродукція вірусу. Вважається, що даний вірус може сприяти виникненню раку порожнини рота, лімфоми Беркита. Синдром інфекційного мононуклеозу може виникнути і при іншому збуднику, який чутливий до лімфоїдної тканини.
Епідеміологія
Зараження відбувається від хворого або носія інфекції людини під час тісного контакту. Найбільш схильні до захворювання діти у віці 2-7 років в зимово-весняний період.
Патогенез
Вірусна інфекція Епштейна-Барр має чутливість до лімфоїдної системі. Тому впроваджується збудник частіше через лімфоїдне кільце глотки. З цим явищем пов`язане виникнення набряку і почервоніння слизової, утруднення носового дихання.
З вогнища впровадження вірус розноситься по всьому організму через кров і лімфу. При цьому уражаються лімфовузли, селезінка, печінка, кістковий мозок, розвиваються реактивні гіперпластичні процеси, увелічвается в обсязі органи.
Епштейн-Барр вірусна інфекція: симптоми
Через 5-20 днів після інфікування різко піднімається до 40 проЗ температура, погіршується самопочуття, утруднюється носове дихання, з`являється біль у горлі. Шия помітно деформується за рахунок збільшених лімфовузлів. Одночасно збільшуються всі периферичні та вісцеральні вузли. Мигдалини опухлі, набряклі, з біло-жовтим або брудно-сірим нальотом. Це призводить до утрудненого дихання. На шкірі з`являється найрізноманітніша висип без чіткої локалізації. Гепатоспленомегалія - часте явище. Проявляється невеликої жовтизною шкіри та склер, ознаками гепатиту.
Діагностика
При дослідженні крові виявляється лейкоцитоз до 20-30 тисяч одиниць, збільшення кількості моноцитів, підвищення білірубіну, АлАТ. При проведенні ПЛР виявляється ДНК вірусу в сироватці крові з визначенням його кількості. З високою ефективністю використовуються реакції гемаглютинації, латекс-аглютинації, ІФА, до IgG і IgM.
Епштейн-Барр вірусна інфекція: лікування
Застосування в гострому періоді інтерферонів, ацикловира, циклоферона дає суперечливі результати. При приєднанні вторинної гнійної інфекції і при важких формах захворювання доцільно застосовувати антибіотики (ацикловір) і стероїди: в помірних дозах преднізолон. Застосування ампіциліну протипоказано, так як він індукує виникнення аутоімунної реакції.
Прогноз
На території колишнього СРСР вірусна інфекція Епштейна-Барр не дала жодного летального результату. Описані випадки смертельного результату в результаті виниклих ускладнень: розрив селезінки, енцефаліт, міокардит. У рідкісних випадках відзначається хронізація інфекції.