Що робити, якщо у дитини м'яз смикається

Що робити, якщо м`яз смикається, якщо виникає нервовий тик? Останнім часом питання набуває особливої популярності. З даним явищем стикається безліч дітей і дорослих.
Нервовий тик є захворюванням, що носять неврологічну природу і займає провідне місце серед подібних розладів. Найчастіше з відхиленням стикаються діти у віці до 10 років. Перехідні транзисторні нервові тики зустрічаються у 30% дітей. За статистикою, хлопчики приблизно в п`ять разів частіше страждають захворюванням, ніж дівчата.
Багатьох батьків сильно лякає явище, коли смикається м`яз на нозі або в іншому місці. Щоб визначити методи боротьби з недугою, необхідно знати, чим викликане відхилення. Лікарі визначають нервові тики, як мимоволі багаторазово повторювані руху або звуки. Наприклад, якщо м`яз смикається або напружена на щоці, якщо стискаються губи. Можливі й голосові тики, які полягають в ритмічному скрикуваннями, посопування, покашлюванні, в шумному схлипування або зітхання.
Будь тики можна розділити на моторні або рухові, коли відбуваються спазматические руху різних груп м`язів, і голосові, які проявляються вищеописаними симптомами мимо волі дитини.
Крім даній класифікації тики можна розділити на прості і складні за характером. Прості форми включають відхилення, що відбуваються з однією групою мускулатури, наприклад, смикається м`яз на руці. При цьому тик може виражатися не тільки в простому посмикуванні брови або щоки, а й бути пов`язаний з мимовільним присіданням або підстрибування. Недуга може носити тимчасовий, минущий характер і тривати не більше року. А в разі повторення захворювання протягом тривалого часу, лікарі ведуть мову про хронічну форму нервового тику.
Щоб згладити симптоми захворювання або повністю позбутися аномалії, батьки повинні дотримуватися наступних правил.
По-перше, не варто зациклюватися і загострювати увагу на даній проблемі. Не потрібно жодним чином нагадувати дитині про недугу. Доведено, чим частіше згадується про те, що м`яз смикається, в присутності малюка, тим більш частий яскравий і виражений характер носять напади.
На дитину не можна чинити тиск. Великою помилкою є прохання і навіть накази припинити нав`язливі дії. Наприклад, не смикався, що не сопи, що не моргай. Такий метод не тільки не дасть ефекту, а й посилить ці явища.
При перших же ознаках слід звертатися до лікаря. Багато хто цього не роблять, вважаючи тик шкідливою звичкою, а не самостійним захворюванням. До такого висновку батьки приходять, побачивши, що зусиллям волі дитина на деякий час здатний стримати тик. У підсумку допомогу приходить, коли хвороба вступає в запущену стадію.

Для дитини слід створити комфортну психологічну обстановку. Звичайно, не варто йти на поводу і потурати всім примхам малюка. Але сприятливий мікроклімат повинен бути створений. Не можна при дитині обговорювати серйозні проблеми, відгукуватися негативно про його друзів і з`ясовувати між собою стосунки навіть спокійним тоном.
Щоб зменшити психоемоційне напруження і знизити навантаження на зір, необхідно обмежити роботу за комп`ютером і перегляд телевізора. Режим дня потрібно організувати таким чином, щоб дитина більше часу проводив не в задушливому приміщенні, а на свіжому повітрі.
Лікування нервових тиків
Найчастіше, якщо м`яз смикається при нервовому тику, лікування не вимагається. Батькам необхідно лише дотримуватися вищенаведені рекомендації та правила. Правильний режим і навколишній мікроклімат допомагають зняти проблему.
У складних випадках потрібно медикаментозне лікування. Прийом препаратів призначають з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, його ваги, зросту, і перебігу захворювання. При запущених формах потрібно серйозне лікування.