Рак сигмовидної кишки

Рак сигмовидної кишки є непомітним вбивцею. Зрозуміти це допоможе анатомічне розташування цього органу. Вона є частиною товстого кишечника, що переходить в пряму кишку. Анатомічно це з`єднання схоже на букву S, трохи скошену на бік.

Кишка з усіх боків покрита листком очеревини, яка міцно фіксує її до сусідніх утворенням. Тут формується кал, тому особливе значення має надходження з харчовими масами достатньої кількості компонентів, які є стимуляторами перистальтики. У зворотному випадку відбувається порушення кровообігу, яке є наслідком тиску на стінку скупчилися шкідливих продуктів життєдіяльності організму.

Така ситуація сприяє розростанню епітелію з якого потім утворюється рак сигмовидної кишки. Але спочатку виникає аденоматозний поліп, який потім переходить в проміжний стан, а потім і в саму пухлину - аденокарциному. Особливості кровообігу не дозволяють розвиватися новоутворення швидко, маніфестація також відсутня. Ще однією особливістю є поява болю на пізніх стадіях пухлинного процесу, так як товста очеревина приглушує клінічні симптоми.

Причини

Рак сигмовидної кишки не має точно встановлених причин розвитку. Однак досить непогано вивчені закономірності пухлинного процесу в даному відділі кишечника. До них відносять: зниження активності перистальтики, якому сприяє вживання малих кількостей рослинної їжі, і лікарські препарати, отрути (до них відносяться нікотин, алкоголь), які застосовуються після хірургічних втручань. Ризик захворювання підвищується при наявності поліпів, неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона, хронічних інтоксикацій. Онкологічний процес частіше розвивається у осіб, які мають вік старше п`ятдесяти років. Для більш молодих людей не характерний рак сигмовидної кишки.

Симптоми

Клінічна картина даного захворювання є дуже тьмяною. У медичній практиці такі симптоми отримали назву монотонних або невиразних. До них відносяться ниючі болі в області живота, порушення стільця, які в деяких випадках самостійно зникають, стомлюваність, слабкість, блідість, погіршення апетиту, яке може супроводжуватися збоченням смакових пристрастей, схуднення. При подальшому зростанні пухлини з`являються кров у калових масах, збільшуються розміри печінки, змінюється забарвлення шкіри, яка набуває сірувато-жовте забарвлення, приєднуються симптоми інтоксикації хронічного характеру. Небезпечним ознакою є асцит. Останні стадії захворювання характеризуються кишкової непрохідності, масивними кровотечами, абсцесами кишки.

Діагноз і лікування

Рак сигмовидної кишки діагностується дуже просто. Це пояснюється її анатомічним становищем. Безпосереднє розташування перед прямою кишкою дозволяє проводити пальцеве дослідження через цей відділ. При своєчасному проведенні пухлина виявляється на перших стадіях розвитку, що дозволяє успішно провести лікування.

При появі перших симптомів необхідно провести ректороманоскопию, ирригоскопию, ультразвукове дослідження черевної порожнини, колоноскопію. Остання передбачає обов`язкову біопсію, яка дозволяє розрізнити патологічні і нормальні тканини.

Після проведення діагностики і подальшого підтвердження пухлинного процесу виставляється діагноз - рак сигмовидної кишки. Лікування даного захворювання тільки хірургічне. Пухлина має повільне зростання і майже не дає метастазів, що дозволяє домогтися лікування на перших стадіях.

Рак сигмовидної кишки є небезпечним захворюванням, так як він довго не дає знати про себе і виявляється на пізніх стадіях, але при ранній діагностиці він не представляє ніякої загрози для життя.