Резерви зниження собівартості продукції в сфері нематеріальних факторів виробництва

Інтеграція в будь-які інтеграційні освіти надає вітчизняним виробникам можливість йти по шляху використання інтелектуального потенціалу, в свою чергу, є фактором завоювання ринків. Для цього необхідно максимально використовувати резерви зниження собівартості продукції, розвивати, насамперед, методи і способи ефективного використання інтелектуальної власності.

Традиційно розрахунок фактичної собівартості продукції це - вимірювання витрат, які понесло підприємство на випуск одиниці продукції. У цьому контексті аналіз собівартості одиниці продукції передбачає також обчислення собівартості:

- напівфабрикатів, що формуються в ході основного виробництва-

- результатів виробництва структурних підрозділів підприємства-

- сукупного товарного продукту.

Одержувані в результаті такого аналізу результати є фактичною базою для оперативного планування бізнесу і розробки його стратегії. Крім того, ці показники дозволяють виявити і мобілізувати резерви зниження собівартості продукції.

Важливо розуміти, що дані показники застосовуються в основному у сфері дослідження матеріальних чинників виробничої діяльності.

При цьому матеріально-речові й фінансові об`єкти обчислення можуть відбиватися в самих різних одиницях: штуках, тоннах, парах взуття, тонно-кілометрах, рублях та інших одиницях.

Дещо по-іншому виглядає ситуація, коли питання стосується нематеріальних факторів бізнес-діяльності. Хоча ефективність інновації можна також відобразити в грошовій формі, в процесі самого її створення можуть проявлятися різні труднощі обгрунтування розрахунків. А це, природним чином, багато в чому приховує наявні резерви зниження собівартості продукції.

Можливим виходом з даного утруднення може служити параметричний метод аналізу собівартості та ефективності нематеріальних ресурсів підприємства.

Існуючі проблеми процесів створення та реалізації нововведень - невисока частка радикальних технологічно значимих нововведень, затягування в часі використання та освоєння нововведень, нечисленність розробок, - це передумови для використання в господарському аналізі нематеріальних активів як основного джерела конкурентних переваг. За рахунок подальшого розвитку технологічного потенціалу необхідно створити середовище, яке сприятиме розвитку моделі підприємства, активно використовує всі наявні резерви зниження собівартості продукції.

Відомий і механізм, що забезпечує конкурентоспроможність - це створення сприятливих умов для активної інноваційної діяльності.

Починаючи з кінця минулого століття відбуваються радикальні зміни в структурі капіталу та характері діяльності світових компаній і фірм. Матеріальні ресурси, займали домінуюче положення в бізнесі, заміщаються нематеріальними активами. На їх частку припадає до 85% приросту внутрішнього валового продукту.

При такому підході змінюються і методи калькулювання показників собівартості. Наприклад, зростання собівартості є мотивом перегляду всієї системи організації виробництва. На основі даних про стан справ на допоміжних виробництвах можна коригувати структуру підприємства і управлінського апарату з метою посилення його інтелектуального потенціалу.

Найважливішим завданням розвитку суб`єктів господарювання на сучасному етапі є забезпечення конкурентоспроможності, і як свідчить світовий досвід, інноваційному шляху розвитку зараз немає альтернативи.