Облік витрат основного виробництва і показники плану підприємства

Бухгалтерський облік витрат основного виробництва, а також допоміжного, передбачає угруповання основних показників за такими категоріями:

• за його видами - основні, допоміжні, обслужівающіе;
• за джерелами формування - виникли безпосередньо в ході виробництва, створені в процесі управління підприємством;
• за іншими ознаками (прямі, продуктивні, накладні та інші).

Організація обліку обумовлена принципами:

• незмінності встановленої методологіі;
• повноти інформації про всі операціях;
• вірного співвідношення витрат по періодам;
• диференціації поточних витрат і капітальних вложеній;
• нормування складу собівартості.

Основне виробництво розуміється як виробнича діяльність підприємства або компанії, в результаті якої виробляється товарна продукція, послуги, для яких це підприємство і було створено. Всі витрати по основному виробництву здійснюються на основі калькуляційного рахунку 20, який так і називається - «Основне виробництво».

Як припускає облік витрат основного виробництва, в дебеті цього рахунку узагальнюються витрати всіх коштів, а по кредитному розділу вони підлягають відображенню як списані на підставі величини повної собівартості вже виготовленої та реалізованої продукції. Конкретніше: за дебетом цього рахунка відображаються витрати, понесені компанією безпосередньо з організацією та здійсненням виробничої діяльності. Тут же відбивається і облік витрат допоміжних виробництв: дебет - рахунок 20, кредит - рахунок 23. У деяких випадках додатково до зазначеного рахунку відкриваються субрахунки для відображення непрофільних і нестандартний показників витрат.

Традиційно облік витрат основного виробництва по рахунку 20 передбачає класифіковане відображення показників за видами вироблених товарів, за типами витрат, з розподілу витрат між структурними елементами компанії.

Перелік розкритих статей, які містять облік витрат основного виробництва, регламентується методичними вказівками з його організації та ведення, які випускаються відповідними профільними відомствами. Вони, як правило, припускають такі статті (позиції):

1. Сировина та сировинні напівфабрикати.
2. Віднімаються поворотні відходи.
3. Куплені напівфабрикати та комплектуючі.
4. Паливо та енергія.
5. Виробничі послуги, які надані сторонніми підприємствами і компаніями.
6. Зарплата.
7. Соціальні платежі і відрахування.
8. Податки.
9. Підготовчі виробничі витрати.
10. Витрати, понесені у зв`язку з обслуговуванням виробничого обладнання.
11. Загальновиробничі і загальногосподарські витрати підприємства.
12. Витрати, понесені у зв`язку з випуском бракованої продукції.
13. Витрати, пов`язані з реалізацією випущеної продукції.

Як правило, облік витрат основного виробництва проводиться методом калькулювання собівартості, який передбачає обчислення загальної величини витрат і визначення собівартості одиниці виробленого товару.

Всі дані обліку є найважливішим параметром для вироблення стратегії і тактики виробничого розвитку підприємства. Яким би не був тип економіки, елементи планування на будь-якому підприємстві є завжди. Тому основні показники плану виробництва для підприємства або компанії можуть, і навіть повинні, включати такі розділи показників, як:

• номенклатура - складу товарної продукції за її параметрическим властивостям (сортам, призначенню, типами, розмірами і т.д.) ;
• коефіцієнт оновлення - величина, значення якої характеризує співвідношення нових зразків продукції по до старих.

У планах існує класифікація показників на базові та оперативні. До першої групи відносяться, наприклад, обсяги продажів, якість продукції, розмір прибутку, політика стійкості, ціна акцій та інші.

До оперативних віднесені показники політики зниження витрат, доданої вартості, коефіцієнт оборотності, інвестиції. Поточне планування включає показники кількості продукції в одиницях, запаси матеріалів, фінансові показники, фонд оплати, її середній рівень і інші.