Планування собівартості продукції - важливий економічний прийом, що дозволяє знизити її кінцеву ціну

Планування собівартості продукції одне з економічних дій, досить часто вживане в умовах сучасного ринку. Здійснюється з однією головною метою - виявити резерви зниження витрат при виробництві. При проведенні розрахунків за основу беруть прогресивні показники аналогічних підприємств галузі. Це дозволяє визначити оптимальний розмір собівартості.

Планування собівартості продукції спирається на техніко-економічні розрахунки щодо визначення виробничих витрат і витрат з реалізації всього асортименту і кожного виду продукції окремо. Існує встановлений перелік факторів, що впливають на зниження рівня собівартості. Серед них поліпшення виробництва, вдосконалення механізму використання природних джерел, налагодження процесів виробництва і праці, вдосконалення виробництва, зміна розміщення, обсягу і структури виробництва.

Якщо підприємством випускається один вид виробів, то динаміка і рівень виробничих витрат підприємства визначається на основі рівня собівартості цього виробу. Якщо ж підприємство випускає велику номенклатуру виробів, то планування собівартості продукції здійснюється в розрахунку на рубль товарної продукції. Величина витрат на рубль товарної продукції розраховується як відношення виробничих витрат на товарну продукцію до величини вартості продукції, розрахованої за допомогою оптових цін, встановлених підприємством. Отриманий таким чином показник допомагає визначити рівень рентабельності.

Планування собівартості продукції здійснюється на базі запланованих показників по випуску продукції. Потім уже фактичний обсяг випущеної продукції перераховується за плановими показниками собівартості і проводиться зіставлення з витратами на рубль випущеної продукції.
При розрахунку планової та фактичної собівартості продукції необхідно враховувати лише виробничі витрати, витрати, не відносяться безпосередньо чи опосередковано до виробництва продукції, в розрахунок прийматися не повинні. Прикладом таких витрат може служити, наприклад, витрати на утримання допоміжних господарств.

В планові розрахунки собівартості не можна включати такі статті витрат, як шлюб або непродуктивні витрати. Виняток становлять скляні, керамічні, вакуумні, термічні, ливарні, оптичні та консервні виробництва. Причому відсоток браку, який можна закладати в собівартість, доводить і затверджує вищий орган.

Собівартість є одним з найважливіших показників, що визначають економічну ефективність виробництва. Чим більше оптимізовані процеси на підприємстві, тим нижче виходить фактична собівартість і, відповідно, вище прибуток підприємства. Планування прибутку підприємства - це важлива ділянка в плануванні діяльності підприємства, який тісно пов`язаний з розрахунком планованої собівартості. Одним з резервів зростання прибутку є зниження собівартості виробленої продукції. Прибуток розраховується шляхом вирахування від обсягу виручки від реалізації собівартості реалізованої продукції.

Планування прибутку здійснюється за кількома видами: реалізація основних засобів-реалізація інших товарів і послуг-реалізація майнових прав та іншого майна-планування продажів основної продукції, що випускається підприємством-прибуток від позареалізаційних операцій- прибуток від оплати наданих послуг і виконаних робіт.

На підприємстві найчастіше використовуються два види розрахунку планованого прибутку - за допомогою аналітичного методу або методом прямого рахунку, який є найбільш поширеним на підприємствах.