Структура собівартості

Собівартість відображає повну сукупність всіх вироблених підприємством витрат на виробництво і подальшу реалізацію своєї продукції. Структура собівартості - це її складу за статтями калькуляції або елементами витрат з урахуванням частки кожного елемента (або складової) у повній собівартості продукції, що випускається.

Існує два способи, за допомогою яких можна розрахувати собівартість:

1) за елементами витрат (об`єднані в окремі групи за економічним змістом) -

2) за статтями калькуляції (в цьому випадку робиться акцент на поділ витрат за їх ролі, призначенням і місцем виникнення).

Під елементами витрат розуміють:

• матеріальні витрати-

• амортізацію-

• виплату зарплати працівникам-

• відрахування в соціальні фонди-



• інші витрати.

Розраховується собівартість у кілька етапів:

1. Спочатку визначається її виробнича величина-

2. Шляхом коригування виробничого показника на зміну залишків витрат за майбутні періоди розраховується собівартість валової продукції-

3. Вираховується собівартість товарної продукції (тієї продукції, яка запланована до випуску і реалізації за певний період) шляхом коригування валовий на зміну залишків виробництва незавершенного-



4. Визначається показник собівартості реалізованої продукції (вартість продукції, планованої до поставки замовнику з її одночасною оплатою протягом запланованого періоду) шляхом коригування попереднього показника на зміни залишків виготовленої продукції.

Структура собівартості не статична, вона знаходиться в постійному русі. Динаміка структури собівартості визначається багатьма факторами, до яких належать:

1. Специфіка підприємства. За цією ознакою виділяють трудомісткі підприємства (на яких велика частка в собівартості припадає на зарплату працівникам), матеріаломісткі (вимагають великих матеріальних витрат), фондомісткі (істотна амортизація), енергоємні (виробництво вимагає великої частки палива та енергії) -

2. Фактор прискорення технічного та наукового прогресу, який визначає можливість зменшення частки праці живого і, відповідно, збільшення праці матеріалізованої (тобто не створює вартості товару, а є умовою його створення) -

3) Географічне положення (місцезнаходження) підприємства-

4) Рівень спеціалізації, комбінування, концентрації, кооперування і диверсифікації виробництва-

5) Інфляція в поєднанні з можливими змінами процентних ставок банківського кредиту.

Структура собівартості характеризується такими показниками як:

• частка кожного елемента (або статті калькуляції) в повних затратах-

• співвідношення живої праці (діяльність людей, витрати їх розумової та фізичної енергії на виробництво або виконання робіт) і матеріалізованої (праця, який раніше був витрачений на видобуток сировини, створення пристосувань, виробництво матеріалів, будівництво спорудження та т.д. Він втілюється в самих засобах виробництва і характеризує технологічний потенціал підприємства) -

• співвідношення постійних витрат і переменних- основних і накладних, виробничих та комерційних, прямих і непрямих витрат і т.д.

Структура собівартості постійно піддається аналізу для раціоналізації управління витратами з метою їх мінімалізації.

Структура і види собівартості взаємопов`язані. Саме склад витрат дозволяє виділяти види собівартості продукції: технологічну, цехову (включає технологічну та витрати загальновиробничі), виробничу (включає цехову, загальногосподарські витрати і можливі втрати від браку), повну (включає виробничу та комерційні витрати). Таким чином, повна собівартість являестя отраженірем всіх витрати і на виробництво продукції, і на її реалізацію.

Підприємство займається розрахунками собівартості одиниці продукції кожного виду- товарної, валової, реалізованої, готової продукції і незавершеного виробництва. Розрізняють собівартість планову, фактичну і нормативну.




» » Структура собівартості