Фінансовий леверидж

Фінансовий леверидж, або, як його ще називають, фінансовий важіль - це якесь відношення позикового капіталу до власних фінансових ресурсів компанії. Цей показник дозволяє дати оцінку ступеня стійкості та ризику компанії. Чим його значення менше, тим стабільніше відчуває себе фірма в поточних умовах ринку. Однак можливість брати позику означає для будь-якої фірми рішення виниклих проблем і отримання додаткового прибутку, тобто збільшення рентабельності.

Назва цього терміна прийшло до нас з англійської мови, слово «leverage» можна перекласти як важіль або засіб досягнення результату. Це якийсь чинник, незначне його коливання робить істотний вплив на показники, які з ним пов`язані.

Залучення позикового капіталу завжди пов`язане з певною часткою ризику. Навіщо ж підприємства йдуть на це, адже можна цілком обходитися власними коштами? Справа в тому, що фінансовий леверидж дозволяє отримати додатковий прибуток за умови, що рентабельність сукупного капіталу більше рентабельності позикового. Чим більше капітал, який знаходиться в розпорядженні у топ-менеджерів фірми, тим ширше діапазон інвестиційних можливостей. Однак варто завжди пам`ятати про те, що на відміну від дивідендів, платежі за використання залучених коштів потрібно здійснювати своєчасно і в повному обсязі.

Коефіцієнт фінансового левериджу розраховується за такою формулою:

КФЛ = НЗ / СК, де

НЗ - нетто-заімствованія-

СС - власні кошти.

Нетто-запозичення - це сукупна величина банківських кредитів і овердрафту за вирахуванням готівки підприємства та інших ліквідних коштів.

Власні кошти - це величина емітованого і сплаченого статутного капіталу, розрахована за номінальною ціною акції, плюс нерозподілений прибуток та інші накопичені резерви разом з додатковим капіталом, якщо такі є у даного підприємства.

Коефіцієнт, який визначає фінансовий леверидж, нерідко розраховується за допомогою 5-ти факторної моделі:

КФЛ = (позиковий капітал / сума активів): (Основний капітал / сума активів): (оборотні активи / основний капітал): (величина власного оборотного капіталу / оборотні активи)

У російській теорії фінансовий леверидж залежно від джерела даних оцінюється за допомогою однієї з декількох методик:

1. За даними бухобліку.

У цьому випадку враховуються тільки довгострокові позики, а короткострокові позики не враховуються. Критичне значення коефіцієнта дорівнює одиниці, а нульове значення говорить про те що підприємство обходиться в основному власними коштами.

2. На основі податкової звітності (звіт про прибутки і збитки).

У цьому методі використовуються дві формули залежно від того, чи є історичні дані для розрахунку. Якщо так, то розрахунок виконується так:

ФО =? ПП /? ОП, де

ФО - фінансовий леверідж-

?ЧП - зміна чистого прибутку-

?ОП - зміна операційного прибутку.

Якщо ж історичні дані відсутні, то застосовують таку формулу:

DFL = ОП / (ОП-П), де

DFL - фінансовий леверідж-

ОП - операційний прибуток-

П - сума відсотків по позиках і позиками.

Мінімальне значення показника, розрахованого за цією методикою, дорівнює одиниці.

3. На базі методичних рекомендацій.

У цьому випадку до складу позикового капіталу включають суму всіх зобов`язань незалежно від періоду.

Ефект фінансового левериджу - це ще один важливий параметр, що дозволяє зробити кількісну оцінку використання позикових коштів. Він визначається за пріведеннйо нижче формулою:

ЕФЛ = (1 - НП) * (КР - Ск) * ЗК / СК, де:

ЕФЛ - шуканий ефект фінансового левериджу,% -

НП - десяткове вираз ставки податку на прибуток-

КР - коефіцієнт рентабельності всіх активів фірми,%.

Ск - середнє значення процентної ставки по кредиту,%.

ЗК - значення позикового капіталу.

СК - значення власного капіталу.