Легенди, небилиці і таємниці московського метро
Кожен старе місто має свої легенди. Оточений переказами і московський метрополітен. Деякі з них абсолютно фантастичні, але в якихось немає ні краплі містики. Підлив масла у вогонь і письменник Дмитро Глухівський, автор фантастичних книг "Метро 2033" та "Метро 2034". Ці твори, зняті за ним фільми та розроблені на їх базі відеоігри стали просто культовими, підігрів інтерес суспільства до метрополітену до максимальної межі. Тепер все частіше під землю спускаються шукачі пригод та професійні діггери, і таємниці московського метро починають відкриватися перед цікавими поглядами. Заглянемо і ми в цей дивовижний світ.
Трохи історії
Перший проект метро був розроблений ще в 1872 році і припускав прокладання шляхів від теперішнього Курського вокзалу до Луб`янки. Другий проект (1890) передбачав значне розширення мережі метрополітену. Почалися необхідні підготовчі дослідження. Але через невдоволення народу (в першу чергу візників і духовенства) московська Дума відхилила проект. До ідеї будівництва метро повернулися лише при Сталіні, тоді й було закладено початок будівництва.
Археологічні таємниці московського метро
Досі при будівництві нових ліній прохідники натикаються на цінні археологічні знахідки: останки амонітів і белемнитов, рибоящери (плезіозаврів і іхтіозаврів). Химерний візерунок зі скам`янілих наутилусов і морських лілій прикрашає станцію «Площа Ілліча». У переході між станціями «Бібліотека імені Леніна» і «Боровицька» красується раковина черевоногих молюска, знайдена в околицях. Сам мармур теж здобутий у столиці. Згідно з легендою, перші станції метро були оформлені благородним білим каменем, який пізніше пішов на реставрацію Серпуховського кремля.
Підземні святині
Таємниці московського метро, що мають релігійне наповнення або сакральний сенс, притягують дослідників ось уже не один десяток років. Як приклад в першу чергу можна згадати вівтар, споруджений на "Жовтневій". Чітко видно царські врата, прикрашені складним орнаментом, який здалеку сприймається як величезний православний хрест. Станція "Комсомольська" прикрашена рідкісної краси мозаїкою, теж несучої релігійні елементи. Автор мозаїки - потомствений іконописець П.Кочін, що відродив на панно "Олександр Невський" втрачений лик Спаса нередіцкіх. Прапор Спаса художник вклав і в руки Дмитра Донського. Ризиковий, однак, крок - в радянські-то часи! Кажуть, що іконописець мало не поплатився за свою самодіяльність. Але врятувала його Катерина Фурцева, міністр культури. Краса полотен так зворушила її, що вона особисто заступилася за художника перед вождем.
Загадкові новобудови
З 1996 року у вагонах з`явилися схеми метро із позначкою станції "Физтех". Поповзли чутки про початок будівництва. Однак виявилося, що такої станції і в проекті немає. З`ясувалося: це всього лише жарт студентів-фізиків, які створили на комп`ютері і роздрукувати фальшивку. З тих пір періодично з`являються схеми- "качки" зі станціями в Браїлів, Долгопрудном, Митищах. Начебто розкрити топографічні секрети московського метро не так вже й складно (адже реальна схема у вільному продажу!), Але з року в рік історія з неіснуючими станціями повторюється.
З точністю до навпаки: відсутні на схемі
Багато таємниці московського метро пов`язані з нібито існуючими, але відсутніми в офіційних джерелах станціями, виходами на поверхню, цілими гілками і навіть броньованими бункерами. Приміром, оточене чутками якесь "Мале Кільце". Логіка така: Велике є, має бути і Мале. Насправді Мала Кільцева дійсно планувалася, але проект не був реалізований. Овіяна чутками і таємнича "Радянська". Будівництво її не було завершено, станцією це місце так і не стало. Зате перетворилося на штаб Цивільної Оборони, підноситься на 2 поверхи над землею і минає на кілька десятків метрів вглиб.
"Першотравнева" і "Калузька" - старі станції, втратили своє значення. Доля їх схожа: минулого кінцеві станції після продовження гілок були закинуті або переобладнані, а на нових маршрутах з`явилися їхні тезки. Проносяться повз порожнього залу "Волоколамської" пасажири можуть бачити похмурі склепіння і сліди кахлю. Нежива з вигляду станція - звичайний недобуд. Як бачимо, багато таємниць московського метро легко піддаються логічному поясненню. Але, слідуючи тією ж логікою, звідкись узялися ж ці забобони? Чи відкриє колись загадковий метрополітен Москви всі свої секрети?