Факторингові операції банку: їх суть і призначення

Протягом двадцяти років у нашій країні проводяться факторингові операції. Вони являють собою угоду купівлі-продажу у постачальника, який за сумісництвом є кредитором, права на одержання від позичальника боргу. Об`єктами таких відносин можуть виступати товари або послуги, а також цінні папери, виплати за якими ще не були зроблені.

Факторингові операції вигідні всім сторонам угоди, оскільки дозволяють постачальнику отримати заборгованість вже зараз, хоч і не в повному обсязі. Між банком і кредитором укладається договір, згідно з яким перший виплачує борг покупця у розмірі 80-90% від загальної суми і отримує право на стягнення заборгованості в повному обсязі в подальшому. Економічний прибуток кредитної установи становить різницю в 10-20%, звану дисконтом. У деяких випадках умови договору передбачають повне відшкодування боргу кредитору, а банк у свою чергу отримує комісійна винагорода, розмір якого обумовлений в двосторонній угоді.

Факторингові операції банку можна класифікувати за видами. Одним з найпоширеніших вважається внутрішній факторинг, тобто операція з придбання права вимоги резидентів країни. Якщо один з учасників угоди є громадянином іншої держави, то можна говорити про міжнародний вигляді. При відкритій факторингової угоді позичальник буде повідомлений про перехід прав на стягнення боргу на користь банку. Конфіденційний або прихований вид здійснюється без відома боржника про перехід прав вимоги. Така угода буде коштувати набагато дорожче. Платник переводить кошти в сумі заборгованості на розрахунковий рахунок клієнта, який потім видає банку грошові кошти в розмірі, встановленому договірним угодою.

На практиці поділяють факторингові операції з правом регресі і без нього. За першого типу банк може анулювати угоду з постачальником і повернути йому права вимоги у разі відмови покупця погасити заборгованість. Якщо проводиться операція без права регресу, то фактор не може вимагати у кредитора повернення неоплаченого боргу. Звичайно, в більшості випадків перевага віддається першому типу угод, так як це дозволяє знизити рівень банківського ризику. Як правило, безрегрессовие операції проводяться, коли позичальник є платоспроможним юридичною особою зі стійкою фінансовою позицією.

Факторингові операції комерційних банків набувають все більшого поширення, оскільки дозволяють відшкодувати тимчасовий недолік оборотних коштів у поточній діяльності господарюючих суб`єктів. А в умовах недоступності кредиту, наприклад, коли банки відмовляють з тих чи інших причин, факторинг стає своєрідною панацеєю, що дозволяє зберегти власні кошти. Але кредитна установа не завжди погоджується на укладення такої угоди. При розгляді заявки керівництво банку ретельно вивчає платоспроможність боржника, його кредитну історію, попит продукції на ринку і можливість її реалізації за короткий період часу. Проводиться досить копітка і масштабна робота, і в цьому виявляється схожість факторингу і кредиту.

Найчастіше банк змушений відмовляти постачальнику, якщо у позичальника є великі борги перед різними кредиторами або в разі спекулятивної діяльності. Також факторингові компанії не ризикують купувати права вимоги заборгованості з юридичної особи, що займається випуском неспецифічних товарів або має спрямованість на вузьку аудиторію споживачів.

Факторингові операції на сучасному фінансовому ринку нашої країни проводяться практично в тому ж обсязі, що і на європейських ринках міжнародного масштабу. А це приваблює більше іноземних інвесторів, які розташовують великими сумами грошових коштів, ніж, на жаль, не можуть похвалитися вітчизняні виробники.