Розрахунки векселем

Розрахунки векселем являють собою взаєморозрахунки між постачальниками товарів (послуг) та платниками, особливістю яких є відстрочка платежу. Можливість цієї відстрочки передбачається спеціальним документом - векселем.

Такі розрахунки є однією з форм негрошових розрахунків, які властиві ринковій економіці. Угоди з векселями регулюються особливим вексельним законодавством.

Довгий час під векселем розуміли виключно боргову розписку. Однак сьогодні цей термін набув нового змісту. Вексель в сучасному розумінні - це документ, складений строго за формою, встановленою законом, прийнятим у червні 1930 Женевською конвенцією. За своєю суттю вексель є письмовим борговим зобов`язанням, дає векселедавця (його власнику) право на вимогу сплати боржником грошової суми, зазначеної в документі.

Існують прості векселі та переказні. Прості являють собою не обумовлені нічим зобов`язання зі сплати векселедавцем певної суми в строк. Такі векселі не можна передавати третім особам. Якщо вексель перекладної, то існує можливість передачі кредитору коштів за допомогою справляння їх зі свого боржника. Для проведення цієї операції потрібна наявність спеціальної передавальної написи.

Сьогодні найбільш поширеним засобом платежу є банківський вексель. Розрахунки векселем передбачають участь у всіх операціях з їх застосуванням банківських установ. Іншими словами, векселі мають бути інкасовано банками, що означає обов`язкове виконання ними доручень власників векселів.

Передані в банк векселі мають бути забезпечені предпоручітельной написом «на інкасо» або «для отримання платежу». Таким чином, інкассіруя вексель, банк бере відповідальність за пред`явлення векселя боржнику, а також за отримання належного з нього платежу. Після прийняття векселя на інкасо банк пересилає паперу у відділення банку за місцем платежу, одночасно повідомляючи платника про надходження документів повісткою. Після того як банк отримує платіж за векселем, кошти зараховуються на особовий рахунок клієнта з повідомлення останнього про виконання доручення.

Розрахунки векселем здійснюються виходячи з термінів платежів, які встановлюються індивідуально залежно від типу угоди, характеру відносин продавця і покупця і т.д. Терміни можуть встановлюватися на певний день (вказується число), на конкретний період з дня складання документа, на строк «до пред`явлення» і на певний час (виплата повинна бути проведена не пізніше зазначеного в документі години).

За банківське посередництво, який той чинить, коли здійснюються розрахунки векселем, клієнт сплачує комісійні винагороди (Відсоток від суми), а також покриває всі витрати з пересилання документів та супроводу векселів. Однак для клієнта це посередництво вигідно, оскільки дозволяє перекласти на банк відповідальність за дотримання термінів платежів і гарантує швидке та надійне отримання коштів від боржників.

Векселі мають (практично у всіх випадках) реальне забезпечення, тому є не тільки засобом платежу. Вони являють собою цінні папери, які приймаються в заставу.

Векселі за формою стягнення бувають процентними (передбачає сплату не тільки боргу, але і відсотків по ньому) і дисконтними (дисконт за векселем означає, що в документ закладається різниця між ціною її реалізації та погашення).

Бухоблік векселів ведеться за їх видами, підприємствам-платникам, сумам надходжень, термінів, які припускають розрахунки векселями. Проводки, що відображають операції з векселями, відрізняються по дебету і кредиту, залежно від особливостей угод. Наприклад, при придбанні векселя третьої особи робиться проводка Д58.2, К78, при оплаті векселя - Д76, К51 і так далі.