Податок на видобуток корисних копалин і його оптимізація.

Організації, що займаються видобутком корисних копалин, повинні сплачувати ПВКК, а також здійснювати розрахунок земельного податку, що значно збільшує обсяг витрат. Скорочення податкового навантаження можливо завдяки оптимізації ПВКК за рахунок застосування найбільш вигідного способу обліку витрат. ПВКК обчислюється виходячи з методики визначення кількості здобутих копалин (ст. 339 НК), воно може розраховуватися прямим способом з використанням вимірювальних пристроїв-непрямим способом - за наявними даними про зміст корисної копалини в витягуваний сировину. Обрана методика повинна застосовуватися протягом усього терміну робіт з видобутку, її корекція можлива виключно при зміні технології розробки надр.

Також податок на видобуток корисних копалин розраховується залежно від вартості корисних копалин, яка може визначатися одним з трьох способів: залежно від цін реалізації без урахування держсубвенцій, що склалися в певний податковий період-залежно від цін реалізації на здобуті копалини, що склалися в певний податковий період- залежно від розрахункової вартості видобутих копалин, до якої включаються прямі витрати - витрати, пов`язані з приведенням мінеральної сировини у відповідність до стандартів, а також непрямі витрати. Практично підприємства, які сплачують податок на видобуток корисних копалин, має право визначати розрахункову вартість двома методами, відмінними порядком прийняття до обліку непрямих витрат. Перший з них являє собою їх розподіл пропорційно відношенню прямих витрат з видобутку копалин до їх сукупної сумі в рамках податкового періоду-друге - ведення окремого податкового обліку непрямих витрат, пов`язаних і не пов`язаних з видобуванням. Виходячи з величини даних витрат, що відносяться і не відносяться до процесу видобутку копалин, платник податків отримує можливість для варіювання показником розрахункової вартості. Провівши аналіз складу непрямих витрат і прорахувавши різні способи їх розподілу за обома варіантами, підприємство може вибрати найбільш оптимальний з них і закріпити його в обліковій політиці. Щоб оцінити доцільність застосування того чи іншого способу, варто розглянути приклад обчислення податкової бази по ПВКК.

Припустимо, що організація, сплачує податок на видобуток корисних копалин, має наступні економічні показники: прямі витрати, пов`язані з видобутком - 60000 рублів, не пов`язані з видобутком - 56000 рублів-непрямі витрати, пов`язані з видобутком - 20000 рублів-на первинну обробку - 30000 рублів-на вторинну обробку - 80000 рублів-загальновиробничі витрати - 70000 рублів.

Щоб розрахувати податок на видобуток корисних копалин першим способом, необхідно знайти частку прямих витрат, що відносяться до видобутку, у загальному обсязі прямих витрат: 60000: (60000 + 56000) = 0,52. Непрямі витрати для визначення податкової бази обчислюються шляхом множення загальної суми витрат даної категорії на частку прямих витрат: (20000 + 30000 + 80000 + 70000) х 0,52 = 104000 рублів. Таким чином, розрахункова вартість становить 164000 рублів (104 000 + 60 000).

Для розгляду другого способу розрахунків необхідно зробити поділ непрямих витрат на первинну обробку на дві групи: витрати, безпосередньо пов`язані з виробничим процесом - 20000 рублів-загальновиробничі витрати - 10000 рублів. Частка прямих витрат, що відносяться до видобутку копалин, визначається аналогічно першому варіанту і становить 0,52. Сума непрямих витрат, що включаються до розрахункової вартості, обчислюється за формулою: К1 + К2 * К, де К1 - непрямі витрати, які стосуються видобутку іскопаемих- К2 - загальновиробничі витрати, що підлягають распределенію- К - частка прямих витрат. Розрахунок виглядає наступним чином: (20000 + 20000 + (10000 + 70000) x 0,52) = 81600 рублів. Непрямі витрати на вторинну обробку в обчисленнях не беруть участь, оскільки не мають безпосереднього відношення до процесу видобутку. Розрахункова вартість корисних копалин в даному випадку складе 141 600 рублів (81 600 + 60 000).

Як видно з наведеного прикладу, застосування другого способу розрахунків зменшує податкову базу на 22400 рублів. Варто відзначити, що дана методика підходить для тих підприємств, які займаються видобутком копалин не для їх подальшого продажу, а для використання у виробництві будь-яких продуктів. Щоб оптимізувати податок на корисні копалини цим способом, підприємству необхідно організувати роздільний облік непрямих витрат, що потребують додаткових трудовитрат. З іншого боку, його використання дозволить уникнути претензій податкових органів, оскільки схема заснована не на законодавчих прогалинах, а на застосуванні більш складного методу розрахунків.