Реальна і номінальна заробітна плата: опис, подібності та відмінності

Заробітна плата, або, як її ще скорочено називають, зарплата - це найбільш важливий і дорогий елемент економічних ресурсів, так як вона є основною, а в багатьох і єдиною статтею доходу.

При соціалізмі під зарплатою розуміли певну частину від усього національного доходу, яка в грошовій формі покладалася кожному працівнику для особистого споживання, з урахуванням закону розподілу праці. Це визначення не одне покоління «кочувало» за підручниками політекономії.

У нинішній час ринкової економіки зарплата визначається як плата за працю, використовуваний роботодавцем, виражена в грошовому еквіваленті. При цьому саме поняття «праця» має дуже широкий зміст, що включає в себе як праця робітників, створюваних матеріальні блага, так і працю працівників творчих сфер, сфер обслуговування населення і т.д.

Сучасними економічними теоретиками виділяється реальна і номінальна заробітна плата. Під першою розуміється обсяг матеріальних і моральних благ, які можна придбати за номінальну латку, тобто це купівельна спроможність номінальної зарплати. Номінальна заробітна плата - це оплата праці, виражена в грошовій формі, тобто, простіше кажучи, це сума грошей, яку працівник заробляє за певний період робочого часу, або за виконану роботу (її ще називають відрядно-преміальної зарплатою). За процентним зміна реальної оплати праці можна простежити шляхом оцінки різниці між відсотковою зміною рівня цін і відсотковою зміною номінальної зарплати. Номінальна заробітна плата співвідноситься з реальною зарплатою в залежності від рівня цін на послуги та товари. Не завжди оплата праці за номіналом прямо пропорційна реальну зарплату. Під час економічних криз, девальвації грошової валюти часто номінальна заробітна плата збільшується, при цьому зростає рівень інфляції, внаслідок чого підвищуються ціни на товари та послуги, в результаті чого реальна заробітна плата зменшується.

Зарплата диференціюється залежно від різних ознак, таких як країна проживання, регіон, види діяльності, індивідууми. Попитом користується тільки продуктивну працю, відповідно, чим продуктивність праці вище, тим більшим попитом він користується. У такому випадку, при високому попиті на працю і високу його продуктивності збільшується і середня реальна зарплата. В економічно розвинених країнах простежується взаємозв`язок між реальною зарплатою в годину і випуском продукції за цей годину. При зростанні продуктивності праці робітника може рости і його реальний дохід.

Номінальна заробітна плата напряму залежить від структури ринку праці. Ставка номінальної зарплати прямо пропорційна співвідношенню попиту на працю на конкурентному ринку до його пропозиції. Чим більше ця різниця, тим роботодавцю доведеться платити більшу зарплату, щоб працівник відмовився від інших пропозицій і пішов працювати саме до нього. І, відповідно, навпаки, при перевищенні пропозицій по роботі, працівник буде змушений погоджуватися з умовами роботодавця, який, відповідно, буде зменшувати зарплату, щоб зменшити собівартість виробленого товару чи послуги, внаслідок чого підвищується прибутковість виробництва. З цієї причини саме підприємцям вигідний низький рівень зарплати.

У правових державах важелем протидії монополії роботодавців виступають профспілки. З метою підтримки попиту на працю вони висувають різні вимоги: заборона на трудову імміграцію, зменшення робочого дня (тижня), обмеження праці неповнолітніх і жінок (в деяких галузях) і т.д. Однак не завжди ці вимоги стосуються збільшення зарплати.