Податок на спадщину

Ще в 1916 році був введений податок на спадщину, який повністю розкриває процес переходу права на власність померлої людини. Особа, яка отримує майно, іменується спадкоємцем або вигодонабувачем.

Податок на спадкування стягується з будь-якого рухомого і нерухомого майна, що переходить у власність іншої особи після смерті власника, у вигляді процентної ставки, визначеної уповноваженим державним органом. Сплачується він фізичною або юридичною особою, у розпорядження якого переходить майно.

Платники податку на майно мають право отримати деякі пільги або знижки у вигляді зниженої відсоткової ставки. Випадки, що підлягають пільговому оподаткуванню, чітко прописані у відповідному законодавчому акті і залежать від ступеня споріднення вигодонабувача до померлого або від суми, що переходить у спадок. У Російській Федерації встановлена прогресивна податкова ставка, тобто, чим більше отримується в порядку спадкування дохід, тим більший відсоток застосовується при розрахунку суми, що відраховується до бюджету.

На практиці існують певні правила, наприклад, декларацію слід заповнювати тільки в тому випадку, коли загальна вартість майна являє собою суму понад 600 тисяч доларів. Вона подається у відповідний державний орган протягом 9 місяців з дня смерті фізичної особи, але за наявності вагомих причин і необхідності даний термін можна збільшити. Тоді необхідно надати дозволи податковій службі. Як уже згадувалося вище, ставка є диференційованою і становить близько 18% для нерухомості, відносно не дорогою, і цілих 50% для майна загальною вартістю більше 3 мільйонів доларів.

Податок на спадкування був об`єднаний з податком на дарування, тому майно, подароване фізичною особою або отримане після його смерті, оцінюється за єдиними мірками. Якщо говорити про право спадщини, то нерухомість підлягає оцінці за вартістю його на дату смерті власника. Платником податку є фізична або юридична особа, на користь якої переходить рухоме і нерухоме майно. Об`єктом прийнято вважати безпосередньо майно. Податкова база являє собою валовий вартість обліковується власності.

У питанні визначення платників податків і за сумісництвом вигодонабувачів чинним законодавством визначено конкретну черговість, в порядку якій нерухомість переходить до нового власника. Тобто, податок на спадщину припускає, що наявне майно після смерті особи переходить в першу чергу батькам, чоловіку і дітям, так як вони є прямими спадкоємцями. Якщо таких немає, то право передається бабусям і дідусям, а також рідним братам і сестрам. У третю чергу враховуються тітки і дядька, а потім вже прадідуся і прабабусі. Найостаннішими спадкоємцями вважаються мачухи і вітчима, пасинки і падчерки.

Людина, що вступає в права власності, повинен бути повністю дієздатним і психічним врівноваженим. Податок на спадщину передбачає вступ в силу з моменту смерті одного із суб`єктів правовідносин. Але бувають випадки, коли громадянин є безвісно зниклим, тоді відкриття спадщини може відбутися тільки після винесення офіційного рішення судовим органом про визнання людини померлою. Як правило, це здійснюється не раніше, ніж через три роки з дня зникнення громадянина. Починаючи з дати видачі постанови, можна претендувати на майно, а отже, може враховуватися податок на спадщину. При цьому в якості вигодонабувача має право виступати як резидент або нерезидент країни, так і особа без громадянства.