Картина "сніданок аристократа" федорова. Опис картини

Гумор і сатира займають особливе місце в нашому житті. Бажання висміяти когось (як у добрій, так і в злий, цинічною манері) притаманне практично будь-якій людині. Мистецтво не є винятком. Поети, письменники, художники та представники інших творчих професій приділяють свою увагу всьому смішно і безглуздо, що може внести нові фарби в повсякденність. Актуальність таких мотивів мала місце у культурному житті суспільства багато років тому.

У російської сатиричної живопису особливе місце займає Павло Андрійович Федотов. «Сніданок аристократа» - картина, відома ще й під авторською назвою «Не в пору гість», яка є одним з найвідоміших і впізнаваних творів живописця.

Життя і доля художника

Павло Андрійович Федотов з`явився на світ 22 червня (4 липня) 1815 в Москві. Його батько був відставним офіцером і служив в Московській управі благочиння. У 1826 році Павло став вихованцем Московського кадетського корпусу, закінчив його з відзнакою, після чого 10 років відслужив в Петербурзькому Фінляндському полку. В цей же час він займався в малювальному класі Академії мистецтв і незабаром став відомий у вузьких колах завдяки своєму таланту і з`являлися з-під його пензля полковим жанровим зарисовкам, жартівливим, романтичним малюнкам, а також портретам товаришів по службі. Його роботи отримали схвалення не тільки однополчан, а й сім`ї імператора, особливо спадкоємця престолу, великого князя Олександра Миколайовича. Спеціально на його замовлення були написані дві картини.

Закінчивши в 1844 році службу, Федотов вирішив цілком присвятити себе творчості і продовжив відвідувати Академію, а саме клас батального живопису. Але вона була йому нецікава, і незабаром художник впритул взявся до роботи в жанрі, іменованому їм не інакше як морально-критичні сцени із сучасного життя, до якого належить і картина «Сніданок аристократа», написана в 1850 році. Двома роками раніше, в 1848, він показує свої роботи Карлу Павловичу Брюллову, який ставить їм високі оцінки і всіляко підтримує Федотова.

За своє коротке життя Павло Андрійович створив полотна, стали зразками побутової живопису і висміюють всю суть життя привілейованих верств сучасного йому суспільства. Помер він 14 (26) листопада 1852 в лікарні для душевнохворих після загострення психічного захворювання і був похований на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

Творчість Павла Федотова

Як вже говорилося раніше, основним жанром робіт художника став побутовий. У 1846 році він почав освоювати техніку живопису маслом в процесі роботи над полотном «Свіжий кавалер». Рік потому Павло Андрійович написав картину «Розбірлива наречена», за яку йому завітали звання академіка, а восени 1848 побачило світ полотно «Сватання майора», який приніс йому першість серед живописців побутових сцен.

У 1850 році (з лютого по травень) Федотов перебував у Москві, де була закінчена картина «Сніданок аристократа», робота над якою почалася ще в Петербурзі. Пізніше написав полотно «Вдовушка», сюжет якого був навіяний смертю чоловіка сестри художника. Останніми ж його творами стали «Анкор, ще анкор!» І «Гравці». Після цього здоров`я не дозволило працювати далі, але те, що було створено, залишило помітний слід в історії російської живопису.

Історія створення

Як уже згадувалося раніше, в 1850 році художник закінчив одне зі своїх найвідоміших полотен «Сніданок аристократа». Картина Федотова, написана після оглушливого успіху «Сватання майора», була навіяна фейлетоном, ім`я автора якого так і залишилося невідомим (імовірно, це був тоді ще молодий письменник Іван Гончаров): «А чи пробував ти ненавмисно приїжджати до таких людей додому і заставати їх зненацька? »Сказане було дуже близько художнику, і самим легким ходом було в повній мірі дотримуватися цього висловлювання. Однак художник не піддався спокусі, а зобразив момент, що передує цьому.

Що ми бачимо на картині?

Безсумнівно, аналізу заслуговує те, що зображено на одному з найбільш впізнаваних полотен, яке написав Павло Федотов, «Сніданок аристократа». Опис картини в найяскравіших фарбах відповідає тому, що ніс художник через свою творчість. Це висміювання людських вад у всіх їхніх проявах.

Дивлячись на полотно, ми бачимо молодого дворянина, злякано прикриває кусень чорного хліба, який складає всю його ранкову трапезу, при звуці кроків непроханого гостя. Художником у всіх подробицях виписується навколишнє героя обстановка: це коробка з-під роздрукованої колоди карт під столом, яка вказує на схильність до азартних іграм- прикриває нехитрий сніданок книжка, в якій друком один з модних у той час романів- афіші реклами устриць і театральної вистави, розташовані на стільцях (відвідування останніх було обов`язковим дозвіллям для світської молоді того часу) - франтівською домашній халат, зшитий за останньою паризькою модою.

Але самий красномовний елемент, яким можна завершити опис картини Федотова «Сніданок аристократа», - абсолютно порожній, вивернутий навиворіт гаманець. Художник у властивій йому манері висміює так улюблені їм і близькі по духу теми: людське марнославство, суєту, показну життя, ретельно приховану убогість під маскою зовнішнього благополуччя і блиску. Слід зауважити, що показаний на полотні персонаж був характерний для того часу, що не залишає ніяких сумнівів з приводу актуальності сюжету, до якого звернувся Федотов.

Доля твору

В даний час картина «Сніданок аристократа», поряд з іншими значущими роботами художника, знаходиться в Москві, в Державній Третьяковській галереї в Лаврушинському провулку. Свого часу Павлу Третьякову, засновнику музею, вдалося зібрати деякі рідкісні графічні роботи раннього періоду творчості Федотова. Сьогодні вони зберігаються у фондах галереї, але не виставляються в залах музею. Живописні полотна, що потрапили в збори вже пізніше, входять в постійну експозицію. Це картина «Сніданок аристократа», що стала предметом розгляду в даній статті, а також полотна «Сватання майора», одна з авторських копій «Вдовиці», «Свіжий кавалер» і «Розбірлива наречена».

Значення творчості Павла Федотова в російського живопису

Важливість того, що висловлював у своїх творах цей художник, складно переоцінити. Його по праву називають основоположником такого жанру в образотворчому мистецтві, як критичний реалізм. У процесі свого творчого становлення він від властивих йому на самому початку нагромаджених композицій з величезною кількістю деталей перейшов до більш простим і природним образам. Його полотна міцно вкоренилися в мистецтві новий жанр сатиричної живопису з національним колоритом, який дав грунт для творчості іншим молодим художникам.