Некрасов, «Селянські діти»: аналіз і короткий зміст твору

Микола Олексійович Некрасов - нова течія в історії російської літератури. Він перший ввів тему простого народу і наповнив рими розмовними оборотами. З`явився побут простолюдинів, так зародився новий стиль. Микола Олексійович став першовідкривачем у руслі поєднання лірики і сатири. Він насмілився змінити саме її зміст. «Селянські діти» Некрасовим були написані в 1861 році в Грешнево. Сарай, в якому спав оповідач, найімовірніше, перебував у Шоде, під будинком Гавриїла Захарова (його у творі дізнаються діти). Під час написання поет носив бороду, що було рідкістю для вельмож, тому діти поставили під сумнів його походження.

Багатий образ селянських дітей

Майбутній письменник народився в простій, небагатій, але шанованій родині. Дитиною він часто грав з однолітками. Хлопці не сприймали його як вищої і пана. Некрасов ніколи не відмовлявся від простого життя. Йому було цікаво пізнавати нові світи. Тому, напевно, він один з перших ввів образ простої людини у високу поезію. Саме Некрасов зауважив прекрасне в сільських образах. Пізніше його приклад наслідували й інші письменники.

Сформувався рух послідовників, які писали, як Некрасов. «Селянські діти» (аналіз якого можна провести, ґрунтуючись на історичний період, в якому була написана поема) помітно виділяються з усієї творчості поета. В інших творах більше горя. А ці діти сповнені щастя, хоча автор і не живить великих надій щодо їх світлого майбутнього. Маляткам немає часу хворіти і роздумувати над непотрібним. Їх життя повне різнобарв`я природи, в якій їм пощастило жити. Вони працьовиті і по-простому мудрі. Що не день - то пригода. Разом з тим діти по крупицях вбирають науку від старших. Їх цікавлять легенди й історії, не цураються навіть роботи столяра, про який йдеться в поемі.

Незважаючи на всі проблеми, вони щасливі у своєму куточку раю. Автор каже, що таких хлопців нема чого жаліти і ненавидіти, їм потрібно заздрити, адже діти багатіїв не мають такого колориту і свободи.

Введення в поему через сюжет

Вірш Некрасова «Селянські діти» починається з опису кількох попередніх днів. Оповідач полював і втомлений забрів у сарай, де і заснув. Його розбудило сонце, що пробивалося в щілини. Він почув голоси птахів і дізнався голубів і граків. За тіні дізнався ворону. В щілину на нього дивилися очі різного кольору, в яких були спокій, ласка і доброта. Він зрозумів, що це погляди дітей.

Поет впевнений, що такі очі можуть бути тільки у діток. Вони тихо між собою коментували те, що бачили. Один дивився на бороду і довгі ноги оповідача, інший на велику собаку. Коли чоловік, ймовірно сам Некрасов, відкрив очі, діти кинулися геть, як горобці. Як тільки поет опустив повіки, з`явилися знову. Далі уклали, що він не пан, адже не лежить на печі і їхав з болота.

Роздуми автора

Далі Некрасов відривається від сюжетної лінії і віддається роздумів. Він зізнається у своїй любові до дітей і каже, що навіть ті, хто сприймає їх як «низького роду людей», все одно колись їм заздрили. У житті бідноти більше поезії, каже Некрасов. Селянські діти робили разом з ним грибні набіги, клали змій на перилах мосту й чекали реакції перехожих.

Під старими в`язами відпочивали люди, дітлахи їх обступали і слухали історії. Так дізналися легенду про валила. Що жив завжди багатієм, він якось розлютив Бога. І з тих пір не було в нього ні врожаю, ні меду, тільки волосся в носі добре росли. Інший раз робоча людина розкладав інструменти та показував зацікавленим дітям, як пиляти і рубати. Стомлений чоловік засинав, а хлопці давай пиляти і стругати. Потім не можна було добу прибрати пил. Якщо говорити про історії, які описує поема «Селянські діти», Некрасов як би передає власні враження та спогади.

Будні селянських дітей

Далі письменник веде читача до річки. Там кипить бурхливе життя. Хто купається, хто ділиться розповідями. Якийсь хлопчик ловить п`явок «на лаві, де матка колотить білизна», інший дивиться за молодшою сестричкою. Одна дівчинка робить вінок. Інша привертає коня і скаче на ній верхи. Життя повне радості.

Ванюшу батько покликав до роботи, і хлопець із задоволенням допомагає йому в поле з хлібом. Коли урожай зібрали, він перший пробує новий хліб. А після сидить верхи на возі з соломою і відчуває себе царем. Інша сторона медалі, що у дітей немає права вибору майбутнього, і цим стурбований Некрасов. Селянські діти не вчаться і щасливо зростають, хоча їм доводиться трудитися.

Найяскравіший персонаж поеми

Наступну частину поеми часто помилково вважають окремим твором.

Оповідач «в холодну зимову пору» бачить віз із хмизом, кінь веде маленький чоловічок. Він у великій шапці і величезних чоботях. Це виявився дитина. Автор привітався, на що хлопчик відповів, щоб той проходив. Некрасов запитує, що він тут робить, дитина відповідає, що возить дрова, які рубає батько. Хлопчина допомагає йому, оскільки в їхній родині тільки два мужика, батько і він. Тому це все схоже на театр, але хлопчик реальний.

Такий російський дух в поемі, що написав Некрасов. «Селянські діти», аналіз їх способу життя показують всю ситуацію тодішньої Росії. Письменник закликає рости на волі, адже згодом це допоможе любити свій трудовий хліб.

Завершення сюжетної лінії

Далі автор відривається від спогадів і продовжує сюжет, з якого починав поему. Діти стали більш сміливі, і він закричав собаці по кличці Фінгал, що наближаються злодії. Потрібно ховати пожитки, сказав псові Некрасов. Селянські діти були в захваті від навичок Фінгала. Собака з серйозною мордою сховала все добро в сіно. Особливо вона намагалася над дичиною, потім лягла в ноги господаря і загарчав. Далі діти стали самі давати команди псові.

Оповідач насолоджувався картиною. Стало темно, наблизилася гроза. Прогримів грім. Впав дощ. Глядачі бігли. Босоногі діти мчали до будинків. Некрасов залишився в сараї і перечекав дощ, а потім з фінгалом пішов шукати дупелів.

Образ природи у вірші

Неможливо не оспівати багатство і красу російської природи. Тому поряд з темою любові до дітей твір Некрасова «Селянські діти» прославляє красу життя за сірими стінами міста.

Уже з перших рядків автор тоне в воркування голубів і щебетання птахів. Потім порівнює колір дитячих очей з квітами в поле. Образ землі переслідує поета в лісі, коли він збирає гриби. З лісу веде читача до річки, де купається дітвора, через що вода ніби сміється і виє. Їхнє життя невіддільна від природи. Діти плетуть вінки з блідо-жовтих кольорів, їх губи чорні від чорниці, набила їм оскому, вони зустрічаються з вовком, підгодовують їжака.

Важлива роль хліба в поемі. Через погляд одного з хлопчаків оповідач передає всю святість вирощування зерна. Він описує весь процес від кидання насіння в землю до випічки хліба на млині. Вірш Некрасова «Селянські діти» закликає вічно любити поле, що дає силу і трудовий хліб.

Присутність природи додає поемі мелодійності.

Важке життя некрасовских дітей

Доля селянських дітей намертво прив`язана до праці на землі. Сам автор каже, що вони рано пізнають праці. Так, Микола Олексійович наводить у приклад маленького хлопчика, який рано подорослішав. Шестирічний малий разом з батьком працює в лісі і навіть не думає скаржитися на своє життя.

Повага до роботи прищеплюється з дитинства. Дивлячись на те, як їх батьки шанобливо ставляться до поля, діти їх наслідують.

Освітлення освітнього питання

Крім цього, виникає проблема освіти в поемі, яку піднімає Некрасов. Селянські діти позбавлені можливості вчитися. Вони не знають книг. І оповідач хвилюється за їхнє майбутнє, адже знає, що тільки Богу відомо, виросте дитина або помре.

Але поруч з нескінченною роботою діти не втрачають жаги до життя. Вони не розучилися радіти дрібницям, що трапляються на їхньому шляху. Їх будні сповнені яскравих, теплих емоцій.

Поема - ода простим дітям. Після її опублікування в 1861 році весь багатий світ дізнався - дивні селянські діти. Некрасов підніс простоту буття. Він показав, що в усіх куточках країни живуть люди, які, незважаючи на свій низький соціальний статус, відрізняються людяністю, порядністю та іншими благодійниками, про які вже почали забувати у великих містах. Твір мав фурор. А його актуальність залишається гострою і до цього дня.