Абстракції в живописі. Картини в стилі абстракціонізм

На початку ХХ століття з`явилася нова течія в мистецтві - модернізм. Нові постулати припускали відмову від деяких традицій реалізму в живопису. Формулювання про те, що "минуле тісно", стала модною і в досить короткий термін знайшла безліч шанувальників. Провідна роль у відбуваються зміни належала абстракціонізму, який об`єднував низку течій, що виникли на основі модернізму, таких як футуризм, кубізм, експресіонізм, сюрреалізм та інші. Абстракції в живописі були прийняті суспільством не відразу, проте незабаром новий стиль довів свою приналежність до мистецтва.

Розвиток

До тридцятих років ХХ століття протягом абстракціонізму набрало чинності. Основоположником нового напряму в мистецтві живопису був Василь Кандинський, один з найпрогресивніших художників того часу. Навколо метра утворилася ціла плеяда послідовників, для яких основою творчості став процес вивчення стану душі і внутрішніх інтуїтивних відчуттів. Художники ігнорували реальність навколишнього світу і висловлювали свої почуття в абстрактному мистецтві. Деякі полотна ранніх послідовників нового жанру зрозуміти було неможливо. Картини абстракціонізму зазвичай не несли ніякої інформації, і непідготовлені відвідувачі виставок і вернісажів часто перебували в розгубленості. Докладати анотації до картин тоді було не прийнято, і кожен поціновувач живописної творчості міг спиратися тільки на власне бачення.

Метри і основоположники

Серед найбільш яскравих послідовників нової течії були відомі абстракціоністи Василь Кандинський, Наталія Гончарова, Пітер Мондріан, Казимир Малевич, Михайло Ларіонов. Кожен з них дотримувався свого напрямку. Картини абстракціонізму у виконанні відомих художників поступово ставали впізнаваними, і це сприяло пропаганді нового виду мистецтва.

Казимир Малевич творив у руслі супрематизму, віддаючи перевагу геометричній основі для самовираження. Динаміка його композицій на полотні виходила з безладного на перший погляд поєднання прямокутників, квадратів, кіл. Розташування фігур на полотні не піддавалося жодній логіці, і в той же час картина справляла враження строго вивіреного порядку. У мистецтві абстракції достатньо прикладів, в корені суперечать один одному. Перше враження при знайомстві з картиною може залишити людину байдужою, а через деякий час полотно вже здасться цікавим.

Художники Наталя Гончарова та Михайло Ларіонов слідували напрямку лучизма, техніка якого полягала в несподіваному перетині прямих променеподібні ліній різних кольорів і відтінків. Барвиста гра на картині заворожувала, фантастичні комбінації пересічних променів чергувалися в нескінченних комбінаціях, і полотно при цьому випромінювало потік енергії.

Ташизм

Художники-абстракціоністи Делоне і Купка представили своє власне мистецтво. Вони намагалися добитися максимального ефекту шляхом ритмічного перетину барвистих площин. Представники ташизм, живописного малюнка, одержуваного в результаті хаотичного нанесення великих мазків при абсолютній відсутності сюжетної складової, так висловлювали своє художнє кредо. Абстракція маслом в стилі ташизм є найскладнішою, живопис в цьому жанрі можна сприймати в нескінченній кількості тлумачень, і кожне буде вважатися вірним. Проте останнє слово все-таки залишається за критиками і мистецтвознавцями. При цьому сам стиль абстракціонізму ніяк не обмежений якими-небудь рамками або умовностями.

Неопластицизм

І якщо картини Робера Делоне були прикладом безглуздя, то голландський живописець-абстракціоніст Петер Мондріан ввів в обіг сувору систему взаємодії великих фігур з прямими кутами, які на полотні контрастували один з одним і разом з тим якимось незбагненним чином об`єднувалися в одне ціле. Творчість Мондріана носить назву "неопластицизм". Воно отримало найбільше поширення в двадцяті роки минулого сторіччя.

Чех Франтішек Купка створював картини, на яких домінували фігури круглі і закруглені, усічені кола і зрізані з одного боку кола, які раптом тривали чорними зламаними лініями, що викликають тривогу і занепокоєння. Полотна Купки можна було розглядати годинами і знаходити в них все нові нюанси.

Створюючи свої картини, художник-абстракціоніст намагається відійти від звичних образів. Спочатку не визнані сюрреалістичні роботи Кандинського, Малевича, Мондіан та інших згодом викликали гарячі суперечки серед противників і прихильників нового мистецтва.

Експресія

Ще один приклад абстракції в живописі - це експресіонізм, манера швидкого малюнка на великому полотні з використанням підкреслено неогеометріческіх штрихів, що наносяться за допомогою широких кистей-флейца, при цьому великі краплі фарби можуть падати на розстелений полотно, як попало. Експресія такого методу є головним і єдиним ознакою приналежності до мистецтва.

Орфизм - один з напрямків французького живопису, що отримало розвиток в двадцятих роках минулого століття. Художники, які дотримуються цієї течії, намагалися висловити свої устремління шляхом ритмічного руху і умовної музикальності, при цьому ними широко застосовувалася методика взаємного проникнення квітів і перетину контурів.

Пабло Пікассо

Кубізм як відображення абстракції в живописі характеризується використанням геометричних форм, що позначаються не відкрито, а з деякою мірою умовності. Неправильні кола, переривчасті лінії, кути і злами - все це могло розташовуватися за певною логічною схемою і разом з тим з кричущою хаотичністю. Найяскравішим представником кубізму був і залишається іспанський художник Пабло Пікассо (1881 - 1973 рр.), Який по праву вважається родоначальником цього напрямку в живописі.

Експерименти з кольором (блакитний період, рожевий період) плавно перейшли в зміна форм, навмисну деформацію і деструкцію натури. Прикладом таких картин можна вважати полотно "Авіньйонський дівиці", написане в 1907 році, коли абстракції в живописі тільки починали набирати силу. Так, творчість Пікассо привело деяких художників того часу до зовсім нового жанру, який повністю відкидав традиції натуралізму і пізнавальне значення образотворчого мистецтва.

Далеке минуле

Картини художників-абстракціоністів початку ХХ століття зробили переворот у живописі того періоду, на хвилі численних течій і напрямів художньої творчості з`явилися майстри пензля, які зуміли довести, що абстракція - це цілком самостійний вид образотворчого мистецтва, частина культури.

Сучасний абстракціонізм

В даний час абстракціонізм прийняв дещо інші форми, відмінні від тих, які були в період розквіту цього достатньо спірного виду образотворчого мистецтва. Сучасна мова абстракції сьогодні - це білий колір. Відомі художники, такі як Андрій Пелих, Валерій Орлов, Марина Кастальский, Андрій Красулин, вкладають у нього уявлення про духовний на рівні метафізики, а також використовують оптичні закони відбиття світла в палітрі білих відтінків.

Вища напруга кольору можливо тільки у білій іпостасі, цей колір - основа всіх основ. Крім колірного аспекту, в сучасній абстракції існує також фактор смислового навантаження. Знаки і символи, що виникають з глибини свідомості, несуть ознаки архаїки. Художник-абстракціоніст сучасності Валентин Герасименко використовує у своїх картинах образи стародавніх рукописів і манускриптів, які дозволяють широко трактувати тему далекого минулого.