Сучасний політичний режим в Росії

Політичний режим сучасної Росії схожий на делегованій демократію в її ідеальному варіанті. Соціальна спрямованість його цілком чітка. Насправді політичний режим Росії являє собою не керовану демократію, а авторитарну з ліберальними «замашками». І судячи з опитувань, громадян країни цілком влаштовує така версія. Три людини з десяти згодні, щоб В. В. Путін довічно залишався на головному посту. Рейтинг його підтримки не опускається нижче 80%. Бачачи таке ставлення до себе, В. Путін дав зрозуміти, що, навіть пішовши з поста президента, він братиме участь в управлінні державою. Так і сталося. При більш слабкому президенті він став прем`єр-міністром, щоб через належний час знову повернутися до колишньої посади. Прихильники авторитаризму вважають, що правління В. Путіна підтверджує, що у цього режиму є майбутнє. Ринковий авторитаризм, створений ним, йде шляхом Китаю, на прикладі якого можна бачити, як керована модернізація веде до постійного щорічного економічного приросту в розмірі 10% і більше.

Політичний режим в Росії не привів до значних змін інститутів політичної системи, однак ресурси стали сконцентровані, а влада централізованою. Вже вона, а не олігархи, взяла в свої руки управління найбільшими телеканалами. А це означає, що всі політичні рішення тепер зрозуміло і чітко формулюються і доводяться до громадян країни. Поширилося вплив Кремля і на Інтернет та друковані ЗМІ.

Політичний режим в Росії також навів до обмеження автономії влади в регіонах. Тепер колишні офіцери КГБ і генерали стоять на чолі семи великих округів, створених В. В. Путіним. Перетворення, до яких призвів нинішній політичний режим в Росії, торкнулися і Ради Федерації - верхньої палати Федеральних Зборів. Відтепер його склад формується за участю президента. Він скасував обрання губернаторів шляхом голосування і сам вносить ті кандидатури на пост глави виконавчої влади, які були затверджені Законодавчими зборами регіонів. Тобто губернаторів з 2005 року стали не обирати, а призначати. Це зробило більш ефективною систему управління, а діяльність керівників в регіонах прозорою і підзвітною.

Також політичний режим в Росії продовжує сприяти поступового ослаблення незалежності парламенту. Для порівняння: якщо під час парламентських виборів наприкінці 2003 року він контролював губернаторів у регіонах і такі ресурси, як телеканали, щоб партія «Єдина Росія» отримала більшість голосів, то тепер її союзники займають у ньому більше половини місць. Правда з відходом з політики партій СПС і «Яблуко» зникла й політична конкуренція, стало слабкіше прояв демократії.

Однак варто визнати, що теперішній політичний режим повністю відповідає вимогам часу. Держава зміцнило свої можливості і позиції і тим самим змогло задовольнити основні запити громадян. Наприклад, відчутні його дії в сфері освіти, в облаштуванні доріг, у виплаті заборгованості пенсіонерам та бюджетникам. Природно, що воно не повинно зупинятися, і продовжувати успішно діяти в сфері охорони здоров`я, громадської безпеки, боротися з корупцією, гарантувати споживачам захист прав. Якщо порівнювати зі спадом в 90-х роках, то зростання економіки під час перебування В. В. Путіна при владі підвищився майже на 7%. Також спостерігається тенденція перевищення доходів до бюджету над витратами.

Звичайно, величезну роль на зростання економіки в Росії зробило підвищення цін на газ і нафту. Але ці ресурси не нескінченні, тому подальший розвиток країни залежить від інноваційної економіки.