Формою раціонального пізнання є вид мислення

Коли людина бажає пізнати світ, то спочатку його уявлення складаються з перших контактів з ним. Це чуттєве сприйняття дійсності надзвичайно важливо. Однак воно дає лише сигнали про факти, які ми бачимо, відчуваємо, чуємо. Але це необхідні джерела знання, а не воно саме. А що робити, якщо ми хочемо зрозуміти, з чим же стикаємося? Тоді нам необхідні інші, більш досконалі в порівнянні з чуттєвим відображенням види сприйняття. Таким вищим типом або ж формою раціонального пізнання є вид мислення.

Цей процес розуміння зв`язку між фактами володіє активністю - адже ми самі прагнемо зрозуміти, що відбувається. Йому також властива опосередкованість. Даний процес характеризується пошуком суті і прагненням до узагальнення. Крім того, він являє собою якийсь системний підхід до відображення дійсності та вирішення її проблем в особливих чітких видах. Вони являють собою три форми раціонального пізнання.

Першою з них часто називають поняття. Це головний «цеглинка» у діяльності мислення та раціоналізації дійсності. У поняттях виявляється суть описуваного або спостережуваного об`єкта, а також даються необхідні пояснення. Щоб краще усвідомити те, який же саме формою раціонального пізнання є поняття, згадаємо також, що цей вид мислення говорить нам, насамперед, про загальний і закономірний. Складання цих уявлень відбувається в процесі практики, тому що тільки таким чином можна визначити, які ж сторони дійсності є суттєвими. Коли наші знання змінюються, то дуже часто виробляються інші поняття, або ж уточнюється зміст колишніх.

Наступною формою раціонального пізнання є судження. Це такий вид логічного мислення, який припускає якесь твердження чи заперечення щодо досліджуваного об`єкта. У судженні виникає зв`язок між поняттями. Таким чином, уточнюється їх зміст, а також даються більш повні визначення. Можна сказати, що судження систематизують мислення, що оперує поняттями.

Ще однією формою раціонального пізнання є умовивід. В результаті цього логічного процесу кілька суджень «породжують» нове ствердження чи заперечення. Воно, у свою чергу, представляє наступний етап наших знань про об`єкт або феномен. Тому умовиводи прийнято розділяти на кілька типів. Це, насамперед, індуктивні процеси (коли мислення рухається від конкретизованих суджень до більш узагальненим). Існують і умовиводи, коли логіка працює в зворотному напрямку. Тобто, відбувається перехід від загальних суджень до конкретних (дедуктивні процеси). Розрізняють також і умовиводи «за аналогією». У цьому випадку на підставі подібності і подібності одних елементів або процесів робляться висновки про інших.

Отже, ми розглянули основні форми раціонального пізнання: поняття, судження, і, звичайно, умовивід. Однак багато філософів вважають, що в гносеології як такої, та й у функціонуванні свідомості відіграють величезну роль категорії. Це особливі, універсальні форми раціонального осягнення дійсності, які відображають основні зв`язки, закономірності і властивості, матеріальних речей, духовних феноменів і різних процесів. Специфіка категорій полягає в тому, що якщо поняття і складаються з них судження можуть бути різні для кожної науки, то ці універсальні терміни мають світоглядне і методологічне значення фактично для будь-якої дисципліни.