Инкультурация - це що за процес?

Більшість населення земної кулі мріє про подорожі, пригоди, багатому життєвому досвіді. Для того щоб мрії здійснювалися, як це не дивно, потрібно мати певну "підготовку". Мало мати закордонний паспорт або квитки в кишені - є маса інших параметрів, які слід враховувати. Одним з них можна назвати інкультурацію.

У чому суть?

Якщо говорити в загальних рисах, то інкультурація - це процес навчання тієї чи іншої людини культурним нормам поведінки і сприйняття певної країни або народності.

По суті, це один з основних заходів, необхідних не тільки для подорожей, але і для розвитку особистості. Приміром, деякі жести і слова в культурах різних народностей можуть в істотній мірі відрізнятися значенням. Без необхідних знань можна ненавмисно образити співрозмовника і назавжди втратити його довіру. Процес інкультурації в даному випадку виступає свого роду запобіжником від незручних ситуацій, з якими запросто може зіткнутися людина під час перебування за кордоном чи навіть у власній країні.

Звуження значення

У попередньому абзаці процес інкультурації описувався в максимально узагальненому вигляді. Щоб долучитися до такого роду навчання, людині не обов`язково збирати валізи і купувати квитки в країни Азії. Инкультурация - це, скоріше, процес розуміння власної культури. У даному випадку маються на увазі особливості норм поведінки і світогляду в рідній країні. Це свого роду формування особистості в межах конкретного соціуму з урахуванням набутого ним досвіду, традицій і культурних тенденцій.

Суб`єктно-об`єктні відносини

Слід зазначити, що процес інкультурації - це явище двостороннє. У ньому поєднуються різноспрямовані вектори. Особистість як представник конкретного соціуму надає певний вплив на культуру. У той же час в процесі дорослішання і становлення людини саме соціум і його культурні норми є визначальним чинником у формуванні самої особистості.

Складові навчання

Якщо говорити конкретно, то процес інкультурації включає в себе цілий ряд факторів, необхідних для визначення особистості як представника конкретного соціуму, певної народності. Насамперед, це якісь загальнолюдські, базові навички, характерні для всіх носіїв тієї чи іншої культури. До них можна віднести особливості поведінки, реакції на ті чи інші вербальні або невербальні акти, усвідомлення певних цінностей, способи поведінки в конкретних ситуаціях.

За великим рахунком, поняття інкультурації щодо осягнення особливостей світосприйняття в інших країнах включає в себе приблизно той же ряд факторів, з тією лише різницею, що на території власної країни процес проходить більш природно.

По суті, у людини, що знаходиться в межах власної країни, просто немає вибору в питанні залучення до культури. З самого дитинства він стикається з нею, вбирає її і накопичує все життя.

З осягненням культури інших країн справи йдуть, безумовно, складніше: це вимагає значно більших часових, фізичних, емоційних і розумових затрат, оскільки власний світогляд при цьому не тільки доповнюється, але і повністю видозмінюється.

Зміст поняття

Для повного розуміння суті терміну слід підвести невеликі підсумки всього вищесказаного. Инкультурация - це придбання комплексу знань, умінь і навичок, пов`язаних з процесом життєзабезпечення в рамках конкретної культури. У даному випадку маються на увазі не тільки професійна діяльність, а й домашня праця, отримання і використання різних послуг і товарів. Одним з дуже важливих моментів у процесі інкультурації можна назвати особистісний розвиток людини: його погляд на світ, ставлення до нього, формування улюблених занять, переваг у видах мистецтва, способи проведення дозвілля або, приміром, поглядів на релігію.

Звичайно, інкультурація - це ще й набуття навичок спілкування з навколишнім соціумом, взаємодії з ним. У даному випадку маються на увазі будь-які форми комунікації окремого індивіда і навколишнього світу.

Нарешті, це формування певного базису знань і норм щодо поводження з власним тілом, зовнішністю або одягом. Розглянемо, наприклад, ті племена, в яких прийнято надягати на шиї жінок кільця. В рамках конкретного соціуму такого роду дії будуть розцінюватися як абсолютно нормальні, в той час як в інших частинах світу це буде вважатися свого роду насильницької заходом і викличе осуд.

Соціалізація і інкультурація

На перший погляд, значення цих двох термінів може здатися якщо не ідентичним, то щонайменше вельми схожим. У реальності ж вони розрізняються досить істотно. Соціалізація і інкультурація - свого роду доповнюючі один одного процеси, які в основі своїй мають одне основне призначення, але проходять за різними сценаріями. Є досить велика різниця і в обсязі даних понять.

Особливо помітна ця різниця в тому випадку, якщо інкультурація - це процес вивчення своєї або ж чужої культури. Соціалізація в даному випадку буде виступати в якості так званого навчання нормам поведінки країни. Культуралізація, інкультурація - це залучення до традицій, світогляду, особливостей мислення представників чужої культури, усвідомлення і прийняття їх цінностей.

Процес соціалізації завжди проходить швидко і цілком природно. Він не вимагає яких-небудь додаткових зусиль і може базуватися на простому спостереженні. Все, що потрібно від людини - вміння помічати певні особливості поведінки і повторювати їх на практиці.

Инкультурация в культурології передбачає значно більші часові витрати, причому досить часто вимагає додаткових зусиль, необхідних для самостійного вивчення тієї чи іншої особливості культури.

Соціалізація і інкультурація особистості, як уже говорилося, проходять паралельно, але приводять до різних результатів.

Основні механізми інкультурації

Як і у випадку соціалізації, основним шляхом засвоєння культурних традицій є імітація, повторення за носіями культури. Яскравим прикладом таких дій можна назвати поведінку далеких від правил етикету людей під час банкету. Щоб не здатися безкультурні, вони просто роблять те ж саме, що й інші, більш обізнані в цьому питанні люди.

Механізми інкультурації, по суті своїй, досить прості: спостереження і повторення. Причому це стосується не тільки базових понять начебто норм поведінки в суспільстві, але і явищ більш фундаментальних: спадкування святкових традицій, запам`ятовування привітальних або розхожих виразів, звернення до фольклорного матеріалу.

Єдиною перешкодою особистості на шляху до повної інкультурації можуть стати його нерішучість і боязнь зробити помилку, а це призводить до замкнутості і небажанню навіть спробувати долучитися до тій чи іншій культурі.

Соціалізація і інкультурація вимагають використання і ще одного методу - прямого діалогу з носієм культури. У даному випадку мова йде про те, що людина, що володіє достатніми знаннями, стає наставником охочого долучитися до тій чи іншій культурі. Слід зазначити, що це не обов`язково повинен бути конкретна людина, яка буде впроваджувати необхідні знання в голову учня. В даному випадку принциповий саме процес діалогу, растолкование певних правил. Займатися цим можуть члени сім`ї, екскурсійні гіди або ж звичайні перехожі.

Якщо говорити про корінні відмінності між інкультурації і соціалізацією, слід зазначити різницю одержуваних результатів. Соціалізація - це процес становлення і розвитку в суспільстві, в результаті якого людина стає особистістю. Инкультурация - це процес зрощення з культурою суспільства, і як результат - формування особистості інтелігентної.

Види інкультурації

Перш ніж говорити про конкретні стадіях процесу інкультурації, слід зробити певні поправки: осягнення може підлягати і рідна культура. У цьому випадку процес буде розвиватися за одним сценарієм - назвемо це внутрішньої інкультурації. Схожий, але не тотожний процес - осягнення культурних традицій інших країн - так звана зовнішня інкультурація.

Особливості процесу

Внутрішня інкультурація умовно ділиться на дві стадії: первинну і вторинну. Даний процес починається практично з народження дитини. З самого дитинства батьки, члени сім`ї, вихователі, вчителі прищеплюють дітям певні норми поведінки, усвідомлення явищ, ставлення до життя і так далі. Таким чином, вже з самого дитинства людина стає на шлях осягнення культури народу.

Друга стадія - доросле усвідомлення. Воно вимагає докладання певних зусиль - людина більш не вбирає подібно до губки знання і відчуття, він сам приходить до них, відкриває їх для себе. Можна сказати, це свого роду вдосконалення, розширення рамок. Таким чином можна говорити про те, що поняття інкультурації включає в себе відразу два схожих, але не тотожних плану.

Максимум точності

Для повної конкретизації значення поняття слід зазначити, що інкультурація в культурології - це процес розуміння культури свого народу. Залучення ж до інших культур в науці називається аккультурация. Тим не менш, багато дослідників не роблять такого разючого відмінності і вживають один термін, конкретизуючи при цьому його значення.

Результати інкультурації

Природно, постійне осягнення людиною певних норм призводить до певних результатів. Перш за все, саме приналежність до конкретної культурі багато в чому формує особистість. До того ж цей процес не має початку або кінця, тому процес інкультурації батьків забезпечує аналогічний процес у дітей, що сприяє передачі історичної пам`яті, культурних норм і чинників формування певної народності. Це нескінченний процес збереження, вдосконалення культури країни і народу.

Саме процес інкультурації дозволяє людині отримати те, що буде відокремлювати його від усього іншого світу, робити його особливим. Саме тому китайська культура так несхожі з американською, тому дати святкування Різдва розрізняються у католиків і православних, а у мусульман взагалі відсутні.

Инкультурация - це нескінченне накопичення досвіду цілого народу через призму всього одного індивіда, що вбирає в себе найважливіші, фундаментальні особливості власної культури. Це постійне накопичення, передача і доповнення бази знань і уявлень про життя, світ, Бога, навколишньому соціумі, історії, літератури та інших реаліях.

Можна говорити, що інкультурація - це процес становлення в людині особистості, ідентифікованої як частина народу.