Умови педагогічної адаптації студентів до навчання у вузі

З перших днів перебування у вузі студенти стикаються з різними труднощами. Ці труднощі диференціюються на об`єктивні і суб`єктивні. До об`єктивних належать ті, які визначаються зовнішнім середовищем і умовами навчального закладу, на які студенти не можуть безпосередньо вплинути, до суб`єктивних - труднощі, які притаманні індивідуально кожному студенту і які він може подолати сам, грунтуючись на своїх ціннісних орієнтаціях, цільових установках і життєвому досвіді .

Всі труднощі можна об`єднати в три групи: дидактичні, соціально-психологічні, професійні. Дидактичні труднощі пов`язані з подоланням новизни в процесі навчання: нові вимоги до студентів на заліках і іспитах, нові методи і форми організації навчальної та наукової роботи. Оволодіння навчальній програмі вузу вимагає від студента вміння самостійно працювати, думати, осмислювати навчальний матеріал, сприймати нове, засвоювати його і вміти застосовувати на практиці. Для вузу характерна періодичність контролю знань студентів (на відміну шкільної безперервності), вирішальне значення мають регулярні заліки та іспити з усіх дисциплін навчального плану. Практикуються і прийоми проміжної перевірки знань: семінари, практичні та лабораторні заняття, модулі та індивідуальні співбесіди. Особливе значення в період адаптації відчувають труднощі, пов`язані з переходом на форми навчання вищого навчального закладу.

Зокрема, необхідність конспектування лекцій, складність практичних та семінарських занять, збільшення обсягу самостійної навчальної роботи, зміна опитувальної системи і контролю успішності. Новизна дидактичної обстановки в значній мірі знецінює придбані в школі способи засвоєння матеріалу. Спроба компенсувати це ретельністю не завжди веде до успіху. І проходить чимало часу, поки студент набуває нових умінь, адекватних формам і методам навчання вищого навчального закладу. Все це відбувається у кожного студента індивідуально і поступово, у повсякденному, наполегливої і систематичної роботи.

Соціально-психологічні труднощі пов`язані з входженням індивіда в студентський колектив: умовами життя, оточенням людей, нормами поведінки в колективі, режимом діяльності, стилем міжособистісних відносин у групі, на курсі, факультеті, новизною великого міста і особливостями життя в нових, зовсім змінених від загальноприйнятих , умовах, необхідністю самостійного ведення бюджету та подоланням різних матеріальних труднощів, необхідністю самообслуговування, раціонального використання та розподілу часу.

Все вищесказане в значній мірі впливає на нервову систему, ізменяетхарактер психічних процесів молодої людини. Психологічна непідготовленість до форм навчання у вищому навчальному закладі може сприяти поступовому накопиченню розумової, психічної втоми, послаблює увагу, пам`ять, мислення, волю, без оптимального стану яких неможливе успішне навчання.

Професійні труднощі пов`язані з оволодінням обраної спеціальності: умінням бачити педагогічну спрямованість процесу навчання, усвідомленням необхідності вчитися працювати з людьми різного віку, набувати організаторських навичок, поєднувати навчальну, науково-дослідну та громадській роботі.

Вивчаючи загальні та індивідуальні тенденції зміни психологічних показників у процесі адаптації, вчені прийшли до висновку, що формування пристосувальних механізмів у першокурсників відбувається кількома етапами. Для початкового етапу характерна активізація психічних процесів, коли навіть після значного навчального навантаження показники зазвичай ростуть. Це слід розглядати як відповідну реакцію організму на нові умови існування. У кожного студента терміни адаптації індивідуальні, але в основному в середині першого семестру цей етап заканчівается.Следующій етап характеризується формуванням нового динамічного стереотипу і розвитком психічних процесів на новому якісному рівні. Однак пристосувальні механізми в цей період не дуже стійкі, зумовлюють значні коливання психічних процесів навіть у студентів з високою успішністю. Цей етап завершується зазвичай в середині другого семестру.

Третій етап можна розглядати як настання періоду стійкої адаптації, коли формування пристосувальних механізмів і нового динамічного стереотипу основному завершується. Наукові дослідження свідчать про те, що ознаки успішної адаптації студентів у вузі (стабілізація успішності, зменшення втоми, високий рівень самостійності, ініціативність, активну участь у науково-дослідній та громадській роботі, рівень самовиховання і т.п.) виявляються в кінці другого - початку третього семестру навчання.

Досліджуючи цю проблему, вчені виділяють різні групи студентів по їх відношенню до різних видів діяльності, а також за тим, як у них відбувається процес адаптації. Частина студентів характеризується добре розвиненими здібностями, нахилами та інтересам. Інтерес до будь-якого виду діяльності у них не призводить до однобічності, втрати інтересу до інших.

Ці студенти добре вчаться, вміло поєднують навчальну та наукову роботу з громадською. Професійні інтереси у них визначилися і охоплюють широку сферу майбутньої діяльності. Деякі студенти відрізняються чіткою орієнтацією на вузьку педагогічну діяльність.

Вони вважають вивчення спеціальних дисциплін метою навчання у вищому навчальному закладі. Діяльність цих студентів спрямована і підпорядкована оволодінню конкретної спеціальності. Всі інтереси обмежені межами професійних завдань. Вони активні в суспільному, науково-дослідній роботі, мають певні навчальні досягнення. Деякі студенти виявляють значний інтерес до наукової роботи. Намагаються по можливості уникати інших видів діяльності, оскільки переконані, що це відволікає їх від обраного шляху. Якщо ж хто-небудь з таких студентів проявляє інтерес до інших видів діяльності, то робить це тільки з розвиненого почуття обов`язку.

На підставі досліджень цієї проблеми багатьма педагогами ми можемо виділити психолого-педагогічні умови позитивної адаптації студентів-першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі:

- обов`язкове призначення деканатами різних факультетів викладачів-кураторів студентських груп першокурсників, максимально намагалися створити для студентів умови психологічного комфорту в групі;

- у разі неможливості діяльності викладачів-кураторів обов`язки щодо полегшення умов адаптації покласти на заступників декана або старших викладачів;

- організація систематичних індивідуальних і індивідуально-групових бесід зі студентами-першокурсниками з проблем ознайомлення і пристосування до умов життєдіяльності, організації навчально-виховного процесу та суспільного життя в умовах нового навчального закладу (чітка ознайомлення з нормами і правилами поведінки в новому навчальному закладі, з різними формами організації навчального процесу у вищому стрімкому закладі і різними підходами до системи оцінювання знань студентів і т.д.);

- вивчати реальні потреби студентів, пов`язані з навчанням, дозвіллям і новими умовами проживання;

- сприяти організації різних виховних заходів, в процесі яких здійснювати корекцію поведінки, зокрема, розвивати впевненість студента в собі, вміння природно вести серед інших.

Оволодіння процесом адаптації особистості, на нашу думку, забезпечить успішну діяльності викладачів вузу в цьому напрямку і сприятиме розвитку їхньої творчості і майстерності.

Знання основ психолого-педагогічного аналізу ефективності системи виховання і адаптації, діагностики соціального середовища, особистості, колективу, соціально-правового захисту, охорони здоров`я дозволяє педагогам цілеспрямовано вести роботу в залежності від стану виховання, соціального середовища, в якій знаходяться першокурсники.

Під напливом цілеспрямованої роботи в навчальному закладі, а також в результаті активного самовиховання більшість студентів до кінця першого семестру основному звикають до нових умов життя і навчальної роботи, досягаючи високих показників по різним видам діяльності.