Козак - це хто? Історія козацтва

У процесі історичного розвитку будь-якого народу виникали моменти, коли певна етнічна група відокремлювалася і тим самим створювала окрему культурну прошарок. В одних випадках такі культурні елементи співіснували мирно зі своєю нацією і світом в цілому, в інших - боролися за рівне місце під сонцем. Прикладом подібного войовничого етносу можна вважати таку прошарок суспільства, як козаки. Представники даної культурної групи завжди відрізнялися особливим світосприйняттям і дуже гострою релігійністю. На сьогоднішній день вчені не можуть розібратися, чи є ця етнічна прошарок слов`янського народу окремою нацією. Історія козацтва сходить до далекого XV сторіччю, коли держави Європи загрузли в міжусобних війнах і династичних переворотах.

Етимологія слова «козак»

Безліч сучасних людей має загальне уявлення про те, що козак - це воїн або ж тип воїнів, які жили в певний історичний період і билися за свою свободу. Однак подібна трактування досить суха і далека від істини, якщо враховувати ще й етимологію терміна «козак». Існує кілька основних теорій походження цього слова, наприклад:

- тюркська («козак» - це вільна людина);

- слово походить від косогов;

- турецька («каз», «козак» означає «гусак»);

- слово виходить від терміна «козарьі»;

- монгольська теорія;

- туркестанська теорія - про те, що ця назва кочових племен;

- в татарською мовою «козак» - це воїн авангарду в армії.

Існують і інші теорії, кожна з яких зовсім по-різному пояснює дане слово, проте можна виділити найбільш раціональне зерно з усіх визначень. Найпоширеніша теорія говорить, що козаком був людина вольний, але збройний, готовий до нападу і бою.

Історичне походження

Історія козацтва починається в XV столітті, а саме з 1489 року - моменту першої згадки терміна «козак». Історичною батьківщиною козацтва є Східна Європа, а точніше, територія так званого Дикого поля (сучасна Україна). Слід зазначити той факт, що в XV столітті названа територія була нейтральною і не ставилася як до Російського царства, так і до Польщі.

В основному територія «Дикого поля» піддавалася постійним нападам кримських татар. Поступове заселення на ці землі вихідців як з Польщі, так і з Російського Царства вплинуло на розвиток нового стану - козаків. По суті, історія козацтва починається з моменту, коли звичайні люди, селяни, починають обживати землі Дикого поля, при цьому створюючи власні самоврядувальні військові формування, щоб відбиватися від набігів татар та інших народностей. Вже до початку XVI століття козацькі полки перетворилися на потужну військову силу, яка створювала великі труднощі сусіднім державам.

Створення Запорізької Січі

Згідно з історичними даними, які відомі на сьогоднішній день, перша спроба самоорганізації козаками була зроблена в 1552 році князем волинським Вишневецьким, більш відомим як Байда.

Він за свої кошти створив військову базу, Запорізьку Січ, яка розташовувалася на острові Хортиця. На ній протікала вся життя козаків. Розташування було стратегічно зручним, так як Січ перекривала прохід татарам з Криму, а також перебувала в безпосередній близькості до кордону Польщі. Більше того, територіальне розташування на острові створювала великі труднощі для штурму Січі. Хортицька Січ проіснувала недовго, бо в 1557 році її зруйнували, проте аж до 1775 року подібні зміцнення будувалися за одним і тим же типом - на річкових островах.

Спроби підпорядкувати козацтво

У 1569 році створюється нове литовсько-польська держава - Річ Посполита. Природно, цей довгоочікуваний союз як для Польщі, так і для Литви був дуже важливий, а вільні козаки на кордонах нової держави діяли врозріз з інтересами Речі Посполитої. Звичайно, подібні зміцнення служили відмінним щитом від татарських набігів, проте вони були абсолютно не контрольовані і не вважалися з авторитетом корони. Таким чином, в 1572 році король Речі Посполитої Сигізмунд II Август видає універсал, яким регламентував найм на службу корони 300 козаків. Вони були записані в список, реєстр, що зумовило їх назва, - реєстрові козаки. Подібні підрозділи завжди знаходилися в повній бойовій готовності, щоб максимально швидко відбивати набіги татар на межі Речі Посполитої, а також пригнічувати періодично виникаючі повстання селян.

Козацькі повстання за релігійно-національну незалежність

З +1583 по 1657 рік деякі козацькі ватажки піднімали повстання, щоб звільнитися від впливу Речі Посполитої та інших держав, які намагалися підкорити землі ще не сформувалася України.

Найбільш сильна тяга до незалежності почала проявлятися серед козацького стану після 1620, коли гетьман Сагайдачний разом з усім запорізьким військом вступив до Київського братства. Подібна дія ознаменувало згуртованість козацьких традицій з православною вірою.

З цього моменту битви козаків несли не тільки визвольний, але ще й релігійний характер. Зростаюча напруга між козацтвом та Польщею призвело до знаменитої національно-визвольній війні 1648 - 1654 років, яку очолив Богдан Хмельницький. Крім цього, слід виділити не менш значні повстання, а саме: повстання Наливайка, Косинського, Сулими, Павлюка та ін.

Розкозачення за часів Російської Імперії

Після невдалої національно-визвольної війни в XVII столітті, а також почалася смути військова міць козаків була істотно підірвана. До того ж козаки втратили підтримку з боку Російської Імперії після переходу на бік Швеції в битві під Полтавою, в якій армію козаків очолив Іван Мазепа.

Внаслідок даної череди історичних подій в XVIII столітті починається динамічний процес розкозачування, який досяг свого піку за часів імператриці Катерини II. У 1775 році була ліквідована Запорізька Січ. Однак козакам був наданий вибір: йти своєю дорогою (жити звичайним селянським життям) або ж вступити в гусарські, драгунські полки, ніж багато і скористалися. Проте залишалася істотна частина козацького війська (близько 12 000 чоловік), яка не брала пропозицію Російської Імперії. Щоб забезпечити колишню збереження кордонів, а також будь-яким чином узаконити «козацькі залишки», за ініціативи Олександра Суворова було створено Чорноморське козацьке військо в 1790 році.

Кубанські козаки

Кубанське козацтво, або ж російські козаки, з`явилося в 1860 році. Воно було сформовано з кількох військових козацьких формувань, що існували на той момент. Після декількох періодів розкозачування ці військові формування стали професійної частиною збройних сил Російської Імперії.

Базувалися козаки Кубані в районі Північного Кавказу (територія сучасного Краснодарського краю). Основою кубанського козацтва стало Чорноморське козацьке військо і Кавказьке козацьке військо, яке було скасоване внаслідок закінчення кавказької війни. Це військове формування було створено як прикордонні сили для контролю ситуації на Кавказі.

Війна на цій території була закінчена, але стабільність постійно перебувала під загрозою. Російські козаки стали відмінним буфером між Кавказом і Російською Імперією. Крім того, представники цього війська були задіяні в часи Великої Вітчизняної війни. На сьогоднішній день побут козаків Кубані, їх традиції і культура збереглися завдяки сформованому Кубанському військових козацьких товариств.

Донські козаки

Донське козацтво є найбільш древньою козацької культурою, яка виникла паралельно з запорізьким козацтвом в середині XV століття. Донські козаки розташовувалися на території Ростовської, Волгоградської, Луганської та Донецької областей. Назва війська історично пов`язана з річкою Дон. Основна відмінність донського козацтва від інших козацьких формувань в тому, що воно розвивалося не просто як військовий підрозділ, а як етнос, що має власні культурні особливості.

Донські козаки активно співпрацювали із запорізькими у багатьох битвах. Під час Жовтневої революції донське військо заснувало своє власну державу, але централізація на його території «Білого руху» призвела до розгрому і подальшим репресіям. Звідси випливає, що донський козак - це людина, яка належить до особливого соціальному формуванню, заснованому на етнічному факторі. Культура донських козаків збереглася і в наш час. На території сучасної Російської Федерації проживає близько 140000 чоловік, які записують свою національність як «козак».

Роль козацтва у світовій культурі

На сьогоднішній день історія, побут козаків, їхні військові традиції і культура активно вивчаються вченими всього світу. Безперечно, що козаки є не просто військовими формуваннями, а окремим етносом, який кілька століть поспіль будував свою особливу культуру. Сучасні історики працюють над відтворенням найдрібніших фрагментів історії козацтва, щоб увічнити пам`ять цього великого джерела особливою східноєвропейської культури.