Запорізька Січ - це Козацька республіка

Запорізька Січ - це укріплена осередок нереєстрового Запорізького війська (низового) з другої половини XVI по кінець XVIII століття. Вона була розташована за порогами Дніпра на острові Хортиця. Її створення стало імпульсом до консолідації українського козацтва. Запорізька Січ сильно вплинула на формування самосвідомості козаків та затвердження їх організаційної структури. Збереглася інформація про сім Січах, які послідовно змінювали один одного. Ми спробуємо розібратися, яке ще вплив на хід історії справила Запорізька Січ, що це таке і для якої мети її створили.

Пристрій

Запорізька Січ - це острівна фортеця, яка була оточена валами з частоколом. По периметру стояли гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли казарми-курені, де жили козаки-запорожці. На Січі їх начитував кілька тисяч. Іноді чисельність доходила до десяти тисяч. Постійний склад називали кошем. На території була також церква, школа, будинки старших чинів, військово-господарські споруди. Січової храм Покрови Пресвятої Богородиці та його священнослужителі підпорядковувалися Києво-Межигірської архімандрії. Відкрите місце біля церкви було центром суспільно-політичного життя Запорізької Січі. Там проводилися поради та зборів.

За валами знаходився базар, куди приїжджали купці зі своїми товарами. Січовики продавали там свою продукцію. Як правило, це була дичина, риба. Запорізька Січ - це територія, яка спочатку була повністю вільною від поміщицької влади. Панов і кріпаків там не було. Взаємовідносини між січовиками будувалися не за звичайним примусу, а на договірних умовах. Кожна людина був вільним. Верхівка Запорізької Січі, звичайно, мала привілеї. Старші чини нерідко ставали власникам великих зимовий, водяних млинів, стад худоби і т. п.

Виборність влади

Запорізька Січ - це воєнізована організація з чіткою ієрархією влади. Незважаючи на те, що кожен козак був вільний, соціальні відмінності все ж були. Багатою старшині підпорядковувалася маса бідних січовиків. Між цими класовими групами був прошарок дрібних власників - середній клас. З середовища багатого козацтва загальним голосуванням обиралася верхівка, яка зосереджувала у своїх руках адміністративну владу. Вона керувала військом і контролювала фінанси, а також представляла Січ у дипломатичних відносинах.

Незважаючи на виборче право кожного козака, старшина практично завжди добивався вигідних для себе постанов. Запорізька Січ - це утворення, яке називають Козацької республікою.

Січове товариство поділялося на курені. Вищим органом влади була Козацька Рада, на якій вирішувалися найбільш важливі питання. У ній брали участь усі січовики. Саме там вибирали кошового отамана. Рада ж могла і змістити його з посади. У січовиків був свій суд. Існував судовий кодекс і система покарань. За крадіжку у побратимів, непокору наказу і зухвалість по відношенню до вищестоящого командуванню, за згвалтування жінки під час походу (на Січі жінок не було), мужолозтво та інші проступки можна було за рішенням суду позбутися голови.

Освіта

Запорізька Січ - це місце, де чимало уваги приділяли освіті. Для дітей козаків при церквах діяли школи. Там їх учили грамоті, музиці, співу та ін. Ще одним показником культурного розвитку Січі було шанобливе ставлення до книг, які вважалися великою цінністю. Дозволити собі їх купувати могли лише заможні козаки. Книга вважалася одним з найкращих подарунків. Вважається, що походження слова «січ» - слов`янське. Це похідне від «січа» - бій, битва на мечах. Значення слова «січ» для українських козаків було нерозривно пов`язано з їх фортецею на острові Хортиця та в інших місцях. Воно стало синонімом будинку.

Походи козаків

Запорожці здійснювали морські та сухопутні походи на поляків, турків, татар, московитів. Для Росії та Польщі Січ була тривалий час зручним противагою і одночасно заслоном від кримських татар і турків. Однак волелюбні козаки нерідко воювали і з ними. Для українського селянства, яке нудилося під гнітом поляків, Січ стала символом боротьби з гнобителями.

Запорожці очолювали всі селянські повстання проти польської шляхти. Вони були військової і рушійною силою. У сухопутних походах козаків переважала кіннота. У морі вони виходили на невеликих судах - так званих чайках. Кожна з них вміщала 50-70 воїнів. Попереду йшло судно кошового отамана з прапором. Кожен козак був озброєний шаблею, мав дві рушниці, ніс шість фунтів пороху, ядра для фальконетів, мав при собі один нюрнберзький квадрант для орієнтування.

Ліквідація Січі

Після російсько-турецьких воєн XVIII століття, в яких козаки теж брали участь на боці Росії, було приєднано Крим і відвойовано Чорноморське узбережжя. Безпосередня загроза з боку турків і татар для імперії зникла. У той же період відбулося спустошливе повстання Пугачова, яке сильно налякало Катерину Другу. Втратила своє геополітичне значення Запорізька Січ з її вольницею була для правительки потенційним джерелом небезпеки. Саме ці причини і призвели до її ліквідації. Після взяття фортеці на Хортиці більша частина козаків була переселена на Кубань і Дон.