Акцентологические норми російської мови

Всі без винятку мови в світі існують як в усній, так і в письмовій формі. При цьому обидві форми характеризуються певними лексичними, граматичними і стилістичними нормами (пунктуаційні, орфоепічні та акцентологические норми). Так, усна форма підпорядковується орфоепічних правилами, а письмова - ще й пунктуаційних нормам.

Орфоепією називають вчення про правила вимови звуків і слів, а також про постановку наголоси. Саме акцентологические норми російської мови і є предметом даної статті.

Не секрет ні для кого, що правильне літературна вимова є одним з найголовніших показників загального розвитку людини. Правильне і грамотне вимова за важливістю нічим не поступається правильного написання. У наш час навчитися розмовляти правильно можна завдяки наявності величезної кількості літератури, не кажучи вже про вивчення головних правил в школі.

Що ж таке акцентологические норми і навіщо вони потрібні? Хтось колись сказав: «Якщо відняти у слова наголос, слово ісчезнет- якщо вимовити слово з неправильним наголосом, воно втратить свій сенс».

Наголосом називається виділення певного стилю в складі слова. У російській мові ударний голосний звук виділяють інтенсивністю, тривалістю і рухом тону. Серед головних особливостей наголосу в російській мові:

- рухливість, що значить - наголошує не фіксіруется-

- наявність стилістично забарвлених і професійних типів вимови ряду слів-

- наявність декількох акцентологических вариантов-

- коливання при постановці ударенія-

- наголос у власних іменах.

Розглянемо деякі акцентологические норми на більш конкретних прикладах.

Існує ряд мов, в яких наголос фіксоване. Як приклад можна навести французьку мову, де наголос падає на останній склад. Російське наголос, в свою чергу, разноместное і може переміщатися в залежності від граматичної форми слова (гра - гри). Через наявність такого переміщення можуть виникати пари слів, де в одному з них наголос має нормативний характер, а в іншому - розмовна. (Наприклад, компас - компас, Іскра - искрА і т.д.).

Різне наголос також у слів, які належать різним мовним стилям (книжному, нейтрального). Так, нейтральне слово «дівчат» протиставляється народнопоетичної «дівчат». При цьому важливо пам`ятати, що просторічні і професійні слова не є нормативними, і акцентологические норми літературної мови на них не поширюються.

У російській мові також є слова, які називають акцентологические варіантами. Вони володіють подвійним наголосом, проте часто один з варіантів стає більш кращим. Наприклад, пара «сир» - «Сир», де обидва варіанти правильні, але перший переважніше.

У деяких словах російської мови мають місце коливання в постановці наголоси. Серед таких слів: «джинсові - джинсові», «По хвилях - по хвилях» та інші. Проте в більшості іменників нормативним вважається тільки один варіант (намірів, вишукувань, столяр, феном і багато інших).

Не варто забувати про правильну вимову власних імен. Це стосується більшою мірою загальновідомих імен, наприклад, Сальвадора Далі, Пікассо, Перу. Існує також ряд імен, в яких наголос варіативно (Ньютон - Ньютона).

У деяких словах іншомовного походження наголос залежить від походження слова.

У дієсловах, які закінчуються на -іровать, більш продуктивним є варіант з ударним І. В словах, які прийшли в російську мову лише у минулому столітті, наголос в основному падає на останній склад. Для порівняння: блокувати - маркувати.

Акцентологические норми також визначають зміну наголосу в залежності від змісту і граматики. За допомогою наголоси розрізняють омоніми.

Таким чином, орфоепія і акцентологія відіграють величезну роль у російській мові і показують грамотність людини, а також його професію, місце існування і багато іншого. Говорите правильно!