Які причини переходу до політики масової колективізації? Чи варто було її взагалі проводити

До цих пір історики не можуть прийти до єдиної думки про колективізацію в період сталінського правління. Одні вважають, що завдяки їй Росія змогла всього за кілька років пройти шлях розвитку, на який іншим державам потрібні десятиліття. Інші ж стверджують, що відрив від ідеалів капіталізму, нездійсненні плани і жорстка політика влади призвела до того, що заплановані темпи виробництва та модернізації ніяк не збігалися з реально здійсненними, адже насильно розкуркулені люди були абсолютно байдужі до них.

Основні причини, які мотивували влада вибрати шлях колективізації

Сільськогосподарське виробництво Росії значно відставало за всіма показниками від світових лідерів. Зрозуміло, що це стримувало і загальний рівень розвитку величезної держави. Якби вчасно не були вирішені проблеми технічної відсталості, низького рівня товарності сільськогосподарського виробництва, країна могла б залишитися в 19 столітті за рівнем свого розвитку, тобто відставати від заходу на сотню років. Адже навіть виробництво товарного зерна за всіма показниками було недостатньо розвинене.

Коли виникає питання про те, які причини переходу до політики масової колективізації, варто згадати заготівельну кампанію 1927-28 років, яка за всіма характеристиками зазнала криза, адже саме вона стала основною причиною введення політики масової колективізації. Важливо відзначити і ставлення правлячого ланки до різного роду «класам». На думку сталінської угруповання, підсумки колективізації повинні були бути дуже масштабними, адже селянство сприймалося лише як помічник робітничого класу, від якого толку було дуже мало. Тому і жаліти їх ніхто не збирався, весь процес повинен був пройти максимально швидко, з використанням насильницьких методів, які вже багато разів себе виправдовували.

Поняття колективізації в очах влади і народу

Для влади колективізація, коротко кажучи, була не чим іншим, як створенням міцної, сильної машини сільського господарства, якій було під силу виконувати поставлені плани в максимально стислі строки, щоб досягти бажаного рівня розвитку.

Для звичайних людей колективізація була жорсткою, насильно насадженої ідеєю правлячого ланки, яка не подобалась багатьом селянським господарствам через те, що роками збиране майно, тварин, запаси потрібно було просто віддати під управління інших людей, без будь-яких гарантій повернення або отримання стабільного доходу.

Багато істориків, які розмірковували над питанням про те, які причини переходу до політики масової колективізації, з упевненістю заявляють про те, що якби врожайність в 1927-28 році була вище, результативність збору врожаю не впала у вісім разів, то, можливо, насильницькі методи не були б використані в такій жорсткій формі.

Рішення прийнято і має бути виконано

Саме на п`ятнадцятому з`їзді ВКП (б) колективізація була проголошена основним завданням. Мотивували швидко і повсюдно проводити її обіцянками пільг, зменшення ставки оподаткування, повинні були постачати передовикам найсучаснішу техніку. І якщо на початку масова колективізація ще була відносно добровільною, то в 1929 році до даного поняття додали слово «насильницька».

Мети

Для того щоб повністю зрозуміти, які причини переходу до політики масової колективізації, варто розібратися в основних цілях, які були поставлені.

1) Міста росли стрімко, їх потрібно було постачати за рахунок сільських господарств. Але їх рівень розвитку і результативність для виконання такої мети були занадто низькими.

2) Планувалося, що вже в перші роки підсумки колективізації, а саме збільшення імпорту зерна, дозволять рефінансувати не тільки сільське господарство, але й процес індустріалізації країни.

Розкуркулювання. Реалії

Розкуркулювання індивідуальних сільських господарств проходило з проливання крові і сліз. Люди, які зуміли досягти деяких висот у розвитку власного господарства, ніяк не хотіли віддавати майно, тварин, техніку «під крило колгоспів», але їх думки і бажання ніхто враховувати не збирався. Не допомагали і високі податки, жорсткі умови кредитування. Антиколгоспні виступи, що розпочалися навесні 1930-го, трохи слабший натиск з боку місцевої влади, селяни почали залишати колгоспи, але до осені колективізація насильницьким способом відновилася з новою силою.

Не зовсім такі, як очікувалося, принесла результати колективізація. Роки, витрачені на створення єдиної машини сільського господарства, перетворили людей в байдужих працівників, результат діяльності яких був мало схожий на прогресуючий. Незважаючи на те що значно скорочувалися поголів`я худоби, рівень врожайності впав, експорт хліба збільшився і, як результат, настав голод 1932-33 років.

Тепер, коли зрозумілий відповідь на питання про те, які причини переходу до політики масової колективізації, напрошується наступний: "Чому влада не хотіла бачити, що їхня ідея була провальною, адже без стимулів для економічного розвитку його як такого просто не могло бути?"